Уряд Хав'єра Мілея використав усі можливі й неможливі засоби, щоб запобігти засіданню Сенату цього четверга. Проте зазнав невдачі, і це була лише найменша з його поразок. Головною стало те, що Сенат відхилив кандидатури, висунуті президентом на дві вакантні посади у Верховному Суді.

Результати голосування були нищівними: кандидатуру судді Аріеля Ліхо відхилили 43 голосами проти 27, а адвоката Мануеля Гарсії–Мансільї – 51 голосом проти 20. Рішення верхньої палати, безпрецедентне для аргентинської демократії, стало серйозним ударом по амбіціях уряду та значним інституційним потрясінням.

Мілей не лише запропонував Ліхо та Гарсію–Мансілью минулого року, але й, через відсутність домовленостей у Конгресі, у лютому призначив їх указом, намагаючись обійти парламентські дебати за допомогою сумнівного та рідко використовуваного повноваження виконавчої влади. Фактично, Гарсія–Мансілья вже обійняв посаду у вищому судовому органі, і тепер, після негативного голосування Сенату, його перебування там та легітимність його дій опинилися під питанням. Ліхо, навпаки, не зміг вступити на посаду, оскільки Суд відхилив його прагнення зберегти посаду федерального судді.

Ультраправий уряд зробив усе можливе, щоб засідання Сенату не відбулося, бо знав: якщо буде кворум, поразка гарантована завдяки об'єднанню жорсткої опозиції – пероністів – та частини діалогових сил, таких як PRO колишнього президента Маурісіо Макрі та столітній Громадянський радикальний союз (UCR). Кворум ледве набрали – 38 із 72 сенаторів були присутні. Голосування сенаторів від PRO проти продемонструвало роздратування Макрі діями Мілея, якого він звинувачує у відсутності відповідних дій на підтримку, яку завжди надавав у Конгресі.

Конституція Аргентини встановлює, що п'ять суддів Верховного Суду призначаються за згодою Сенату за пропозицією виконавчої влади. Зважаючи на дві вакансії в суді, Мілей у березні 2024 року запропонував кандидатури Ліхо, суперечливого федерального судді зі звинуваченнями у неналежному виконанні обов'язків та підозрами в корупції, та Гарсії–Мансільї, ультраконсервативного адвоката та противника абортів. Парламентські дебати тривали весь рік, але не досягли консенсусу для їх затвердження необхідною кваліфікованою більшістю.

У цьому контексті Мілей ухвалив рішення, яке зрештою дорого йому обійшлося і викликало широкий осуд серед сенаторів, котрі заявили про узурпацію повноважень законодавчої влади. Президент вдався до повноваження виконавчої влади призначати «за сумісництвом» на обмежений термін у випадках надзвичайної ситуації та під час перерви в роботі Конгресу. Тоді він видав указ про призначення Гарсії–Мансільї та Ліхо до Верховного Суду.

Одне із заперечень, що остаточно зумовило поразку уряду, полягало в тому, що Мілей запропонував двох чоловіків до складу Суду, який на сьогодні складається з трьох інших чоловіків. «Для мене неприпустимо підтримувати Суд без жінок», – заявила на початку засідання сенаторка Гвадалупе Тальяферрі від PRO. Багато законодавців поділяли цю позицію.

Однак головне заперечення стосувалося президентського указу, який мав на меті обійти повноваження Сенату затверджувати кандидатури суддів вищого суду. «Якщо ми дозволимо цей механізм, у нас більше не буде суддів, у нас будуть службовці виконавчої влади», – зазначив радикал Мартін Лусто, який, як і багато інших сенаторів, стверджував, що призначення суддів «за сумісництвом» є неконституційним. «Конгрес має дати згоду, а судді повинні мати незалежність, бо інакше вони не матимуть неупередженості», – погодився пізніше пероніст Хосе Маянс. «Якщо президент може призначати суддів, яких хоче, республіці кінець», – сказав він.

Після поразки реакція уряду була подвійною. Всередині країни відповідальність поклали на віцепрезидентку Вікторію Вільярруель, яка очолює Сенат, за те, що вона не запобігла засіданню. Мілей та Вільярруель перебувають у відкритому конфлікті та ведуть приховану боротьбу. Віцепрезидентка відмежувалася від дебатів у палаті, заявивши, що не брала участі, оскільки під час поїздки Мілея до США виконує виконавчі функції. Зовнішня реакція полягала в посиленні атак на Конгрес. Адміністрація президента оприлюднила заяву, в якій засудила голосування сенаторів: «Вперше в історії Сенат Нації відхилив кандидатури, запропоновані президентом, з суто політичних мотивів, а не через питання придатності, що ще раз свідчить про те, що верхня палата є притулком політичної касти».

Перебуваючи у Флориді в очікуванні зустрічі з Дональдом Трампом, Мілей опублікував повідомлення у своїх соціальних мережах. «Де всі ті, хто казав, що я мав пакт про безкарність із двічі засудженою експрезиденткою? Чи попросять вибачення всі політики та журналісти, які стверджували цю брехню, тепер, коли два сектори опозиції ДОМОВИЛИСЯ провалити двох суддів (...) на одному засіданні? Схоже, пакт був у тих, хто стурбований своїми кримінальними справами», – зазначив він, натякаючи на експрезидентку Крістіну Кіршнер та відмову пероністів розглядати на наступному засіданні Сенату проєкт, що забороняє балотуватися на виборні посади засудженим за корупцію.

У рік, позначений парламентськими виборами, які розпочнуться цього місяця в деяких округах і відбудуться на національному рівні в жовтні, результат засідання Сенату залишає відкритим питання про політичну підтримку уряду Мілея, зокрема через його напружені відносини з PRO та Макрі. Інше питання – інституційне – стосується ситуації Гарсії–Мансільї у Верховному Суді. Уряд вважає, що його призначення указом дійсне до листопада, тоді як значна частина опозиції попереджає, що він повинен залишити суд після парламентського відхилення. За кілька хвилин після голосування сенаторів суддя видав запобіжний захід, що забороняє Гарсії–Мансільї брати участь у справах, які розглядає Верховний Суд.