Мені здається чудовим гасло «наші цінності не продаються, а наші товари – так», урядовий варіант базарного «з рук виривають». Я підпишуся під цим, якщо це не означає, що прем'єр Санчес почне роздавати анчоуси з Сантоньї, як це робив Мігель Анхель Ревілья, перш ніж стати мучеником республіканської боротьби. Під «нашими товарами», сподіваюся, мається на увазі європейське «ми», бо не бачу причин позбавляти себе пармезану чи бельгійського пива.
У 2003 році відкриті мікрофони зафіксували, як економіст Хорді Севілья сказав тодішньому лідеру опозиції Хосе Луїсу Родрігесу Сапатеро, що пояснить йому деякі складні економічні питання «за два вечори». Це був дуже відомий анекдот, і, до речі, у 2011 році Севілья з іронією опублікував книгу під назвою «Економіка за два вечори» (Deusto).
Два основні уроки, які засвоює початківець-гуморист: не сміятися з власних жартів і не пояснювати їх. Чим серйозніше ви їх виголошуєте і чим пряміше вони будуть, тим голосніше лунатиме сміх. Немає нічого більш антикліматичного на вечері з друзями, ніж коли когось зачіпає жарт або просить, щоб йому його пояснили. Це ефект Попелюшки опівночі: хочеться попросити рахунок і викликати таксі.