Ривок команди Movistar, підтриманий Ineos, виявився достатнім, щоб розбити пелотон, виснажений темпом і, перш за все, бічним вітром, який зрештою сформував вирішальний ешелон на фінальному відрізку етапу. Справжній рай для спринтерів, що втрималися у невеликій лідируючій групі; і Едем для Бреннана, який довів, що його вік (19 років) – не перешкода для успіху, що його перемоги – не випадковість, адже це вже другий етап «Вольти», який він виграє.

Це був також день, коли Аюсо повернув собі лідерство, здобувши одну бонусну секунду на проміжному спринті. Через особливості рельєфу та логістики, стартова точка дня, Паульс, розташована серед вузьких доріг та пагорбів з оливковими деревами, автобуси команд мусили паркуватися біля підніжжя містечка, приблизно за півкілометра. Але для проходження контролю підписів гонщикам доводилося підніматися вгору – справжня розминка. Більшість пихтіли, скоріше бурчали собі під ніс, а повертаючись, навпаки, посміхалися і розслаблялися настільки, що організатори жестами просили їх зменшити швидкість, щоб уникнути аварій ще до старту. Це була перерва для велогонщиків, які вже провели командні збори, тоді як директори гонки хвилювалися через вибоїну за 400 метрів до фінішу – дирекція погодилася скоротити спринтерську зону, щоб уникнути її – і, головне, через сильний вітер. «Так буде весь день. Це інший велоспорт, бо треба буде дуже уважно стежити за ешелонами. Не можна втратити всю зроблену роботу через порив вітру», – пояснював один із них, навіть запрошуючи журналістів до машини команди для розмови, а не спілкуватися просто неба. Від сильного дощу першого дня на Коста-Брава до штормових вітрів на землях дельти Ебро. І вони виявилися вирішальними.

Пелотон спочатку не бажав вплутуватися в гонитву, поблажливо ставлячись до тих, хто хотів отримати свою частку слави і, можливо, якщо пощастить і ноги дозволять, перемогу з відриву, що було б нечувано на цій «Вольті». Тож у відрив пішли Армірай (AG2R) та Венцель (Kern Pharma), які борються за майку гірського короля – її зберіг перший, – у супроводі ще п'яти гонщиків. Їхня перевага, однак, ніколи не була значною, лише близько двох хвилин, оскільки команди зі спринтерами не хотіли псувати собі свято. Це були тривалі зусилля для втікачів, які не змогли їх продовжити: шістьох із них наздогнали за 50 кілометрів до фінішу, лише Палені (FDJ) зміг тримати темп. Відома історія з сумним кінцем – пелотон поглинув його за 25 кілометрів до фінішу. Ціла вічність.

Через вітер у пелотоні постійно панували нервозність та метушня, усі команди намагалися зайняти передні позиції, щоб не потрапити в пастку ешелону. Їхати позаду або навіть вирушити за водою для команди означало ризик. Ці турботи не стосувалися Аюсо, який усвідомлював, що це його шанс виграти «Вольту», четверту гонку сезону. І він підтвердив це на останньому проміжному спринті, хитро вклинившись у розгін, підготовлений Bora для Рогліча, вправно стартувавши вчасно і, завдяки жадібним до швидкості педалям, фінішувавши третім. Це принесло йому одну бонусну секунду, достатню, щоб випередити словенця і знову одягти майку лідера за два етапи до кінця.

Але вітер не вщухав, як і команда Movistar, чиї ривки на чолі різнобарвної змії пелотону зрештою розірвали її. Це відчули на собі Ленні Мартінес та Мікель Ланда, четвертий та п'ятий у загальному заліку, які відстали за 20 кілометрів до фінішу. Це був серйозний переляк, від якого вони змогли оговтатися, хоча Енрік Мас, третій у «Вольті», кмітливий і свідомий того, що сталося, намагався тягнути, щоб збільшити розрив. Але розрив вже утворився, і спринт мав бути в обмеженій групі. Команда Ineos взяла на себе відповідальність за прискорення, розраховуючи на швидкість Лоранса. Але поруч було багато конкурентів, таких як Дель Гроссо, Ван ден Берг, Стронг та Біттнер. А також, звісно, Бреннан, який рвонув із зовнішнього боку зі стиснутими зубами, кидаючи велосипед з боку в бік, вогняні педалі, незрівнянний спринт, що дозволив йому, маючи перевагу, випростатися і підняти кулак. Перемога, яка доводить, що Бреннан – це вже не хлопчик, а велике майбутнє.