Відвідування табору біженців вперше в житті — це те, що, безперечно, залишає слід назавжди. Якби мені довелося підсумувати своє враження двома-трьома словами, я б сказав щось банальне на кшталт: «це було не те, чого я очікував». На вулицях і в наметах Азраку, табору біженців у Йорданії, розрахованого на 40 000 осіб, є життя і нормальність, яка болить.
ЮНІСЕФ прогнозує, що понад 12 мільйонів дітей в Афганістані потребуватимуть гуманітарної допомоги у 2025 році. Умови жахливої бідності змушують багатьох маленьких афганців працювати, позбавляючи їх дитинства. Дівчата ж стикаються з додатковими обмеженнями в освіті, що фактично позбавляє їх можливості будувати власне майбутнє.
У відділенні інтенсивної терапії новонароджених Головної лікарні Вірунга 18-денна Фараджа перебуває у важкому стані з перев'язаним вушком після того, як випадкова куля пробила її інкубатор під час нещодавніх боїв у Гомі, що на сході Демократичної Республіки Конго (ДРК). Її мати, Амані, поруч з нею. «В інкубаторі було двоє немовлят, – згадує вона. – Але куля влучила в мою дитину. Їй продовжують надавати допомогу, але я боюся, що це може повторитися. Нам потрібен мир».