Декількома словами
Згідно з новим дослідженням ДНК, корейські пірнальниці Хеньо з острова Чеджу мають генетичні особливості, що дозволяють їм адаптуватися до екстремальних умов глибоких занурень у холодній воді без дихального обладнання. Ці адаптації впливають на їхній серцевий ритм, судини та стійкість до гіпотермії.
Попри сильні хвилі та вітер, легендарні пірнальниці Хеньо з корейського острова Чеджу без вагань занурюються в крижані води, щоб збирати морських вушок, водорості та морських їжаків. Вони можуть пірнати на глибину до 10 метрів без дихального обладнання і навіть під час вагітності. Це майже надприродне володіння океаном є результатом не лише тренувань, що починаються з 10 років. Як припускає нове дослідження, частина їхніх дивовижних здібностей закладена в генах.
Генетик з Університету штату Юта та її колеги зі США, Данії та Кореї порівняли фізіологічні особливості 30 пірнальниць Хеньо з даними 30 жінок з острова Чеджу, які не займаються дайвінгом, а також 31 мешканця континентальної частини Кореї. Дослідники вимірювали частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск учасників у стані спокою та під час симульованих занурень, коли учасники затримували дихання, занурюючи обличчя в ємності з холодною водою.
Аналіз, опублікований минулої п’ятниці, показав не лише спільне походження мешканців Чеджу, але й виявив дві унікальні особливості у пірнальниць. Під час занурення їхній серцевий ритм значно сповільнювався – це захисна реакція, схожа на "пірнальний рефлекс ссавців". Вчені вважають, що за цією здатністю стоїть ще до кінця не вивчена генетична особливість.
Автори дослідження виявили еволюційну адаптацію, яка, ймовірно, знижує діастолічний артеріальний тиск (тиск у момент розслаблення серця). Це, як вважають дослідники, впливає на кровоносні судини, роблячи занурення та затримку дихання безпечнішими навіть під час вагітності. Ця генетична варіація була виявлена у 33% мешканців острова Чеджу, але лише у 7% учасників із континентальної Південної Кореї.
Під час симульованих занурень частота серцевих скорочень знижувалася у всіх учасників, але у пірнальниць Хеньо вона зменшувалася в середньому на 18,8 удару на хвилину, порівняно з 12,6 удару на хвилину у жінок з Чеджу, які не займаються дайвінгом. Ген, що впливає на запалення судин та їхню реакцію на зміни тиску, ймовірно, є причиною цього захисного ефекту, вважають автори дослідження. Ця особливість, ймовірно, також посилюється завдяки багаторічним тренуванням.
Хеньо не лише випробовують своє тіло тиском та фізичним навантаженням, але й стикаються з крижаними температурами, особливо під час довгих зим на острові, які тривають з грудня по середину березня. Попри це, пірнальниці демонструють дивовижну стійкість до холоду. Вчені припускають, що це може пояснюватися наявністю гена, який робить їх менш уразливими до переохолодження, дозволяючи витримувати екстремальні підводні умови без типових негативних наслідків холоду.
Традиція пірнальниць Хеньо була внесена до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО у 2016 році. Ці жінки визнані не лише за свою майстерність та внесок у місцеву економіку, але й як символ жіночої сили у традиційних матріархальних суспільствах. Знання та мудрість передаються з покоління в покоління. Як зазначають експерти, Хеньо з острова Чеджу створили унікальну культуру, в якій цінується співіснування з природою через екологічно чисту систему морського промислу. Французький фотограф Жозе Жёлан, який присвятив багато років документуванню їхнього життя, підкреслює унікальну життєву силу цих жінок, багатьом з яких 60-80 років. Він відзначає їхню активність та здоров'я, що контрастують зі способом життя пенсіонерів у багатьох інших країнах. Однак, незважаючи на їхню силу, діяльність Хеньо пов'язана з ризиком, і традиція поступово згасає, оскільки все менше молодих жінок продовжують цю важку працю.
