Велика Британія шукає креативні рішення для подолання судових заторів

Велика Британія, яка має одне з найвищих у Західній Європі співвідношень кількості ув'язнених до населення (понад 86 000 в'язнів, 134 на 100 000 жителів в Англії та Уельсі станом на березень минулого року), шукає креативні рішення для подолання судових заторів та уникнення необхідності будувати дві нові в'язниці щороку. Одним із варіантів, що розглядається, як визнали кілька членів британського уряду, є заміна тюремного ув'язнення для злочинців забороною відвідувати спортивні заходи та паби. У країні, яка винайшла «спорт королів» і споживає мільйони пінт пива на рік, це може стати, на думку ініціаторів, достатньо стримуючим покаранням. Замість тюремного покарання – «футбольне покарання». Влада вже звільнила у вересні минулого року 1700 в'язнів та ще 1100 у жовтні, жоден з яких не був відповідальним за насильницькі злочини, сексуальні напади чи тероризм, і які вже відбули 40% свого терміну. Але місць у камерах все одно не вистачає.

Рада Європи у 1985 році сприяла укладенню конвенції «про насильство та заворушення глядачів під час спортивних заходів, і особливо футбольних матчів», після кількох трагедій, таких як травнева трагедія того ж року, коли 39 уболівальників загинули в тисняві перед фіналом Кубка Європи. Одним із заходів цієї конвенції, ратифікованої Іспанією, була «заборона глядачам проносити алкогольні напої на стадіони, а також обмеження, і, бажано, заборона продажу». Закон, що діє в Іспанії, «проти насильства, расизму, ксенофобії та нетерпимості в спорті», містить перелік злочинних дій, які можуть відбуватися під час змагань. Останній щорічник державної комісії, відповідальної за пропозиції санкцій, на основі даних, наданих Національною поліцією, налічує до 90 затриманих та 500 вигнаних у сезоні 2022-2023 років, більшість з яких – на матчах першого та другого дивізіонів. Що стосується присутності уболівальників, яких вважають «радикальними та насильницькими», їх кількість зростає до 75 059 у професійній футбольній лізі. Комісія також запропонувала того сезону 1094 санкції: 582 легких, 509 серйозних та три дуже серйозних. З них 1032 для глядачів та 62 для клубів першої та другої категорії. Більшість з них пов'язані з «участю в заворушеннях» та «споживанням, пронесенням алкогольних напоїв або продажем жорсткої тари». Алкоголь на стадіонах був заборонений у 1990 році, а закон 2007 року підтвердив цю заборону. Дискусія про його споживання на трибунах давня, і, можливо, праведні постраждали за грішників, але легко знайти приклади у світі того, як влада вживає запобіжних заходів, щоб пристрасть до команди не перетворилася на насильство щодо іншої. В аргентинській лізі з 2013 року на матчах немає вболівальників-гостей, за винятком поодиноких випадків. Це було заборонено після кількох смертей внаслідок трагічних інцидентів, жертвами яких стали вболівальники.

Але закон є закон, а обхідний шлях знайдеться. Хоча всередині стадіонів продається безалкогольне пиво, у VIP-ложах ллється міцний алкоголь, і в будь-якому випадку, якщо ви прогуляєтеся ввечері в день матчу околицями «Бернабеу», ви побачите доміно з бляшанок, що оточує поле, коли глядачі вже зайняли свої місця. Схоже на мистецький перформанс. Уболівальники скаржаться, що санкції, які пропонує Державна комісія проти насильства, расизму, ксенофобії та нетерпимості в спорті, часто застосовуються до тих, хто підіймається з місць з холодним задом, а не до дуже важливих персон, які запивають мигдаль ромом чи чимось іншим у VIP-ложах. Закон, що заборонив алкоголь на стадіонах, був ухвалений за міністра внутрішніх справ Хосе Луїса Коркуера, який через кілька років, у 1999 році, з'явився на «Бернабеу» з бурдюком вина, щоб подивитися матч «Реал Мадрид» – «Атлетик». Служба безпеки перехопила його біля воріт і нагадала про правило. Він відповів, згідно з новиною, опублікованою цим виданням, що, будучи членом уряду, він не становить жодної небезпеки. Під час дискусії - колишнього міністра внутрішніх справ із працівниками служби безпеки стадіону - бурдюк зник, тому йому дозволили увійти. Але Коркуера спокійно пив з нього з трибуни. Коли до нього підійшли з проханням віддати бурдюк, колишній міністр відповів, що в бурдюку не вино, а кока-кола, за тими ж джерелами. Згодом він написав листа президенту Національної комісії проти насильства на спортивних видовищах Хосе Рамону Онега, який також є генеральним директором внутрішньої політики, визнавши, що вино було вином, і підтвердивши, що «насильства не було». Лист був визнаний «пом'якшувальною обставиною», але комісія запропонувала для Коркуери та його супутників штраф у розмірі 250 000 песет, що еквівалентно 2 570 євро сьогодні. Через роки, у 2011 році, суд Севільї засудив колишнього міністра до сплати іншого штрафу, вже в євро (300), за порушення громадського порядку та «неповагу» до місцевої поліції при спробі потрапити, не пред'явивши посвідчення, на Квітневий ярмарок у Севільї через місце, зарезервоване для службових автомобілів. У вироку зазначається, що Коркуера сказав щось на кшталт: «Ви не знаєте, з ким говорите». Тобто, невелика рецидивність з боку колишнього міністра-бунтаря.

Хороший футбольний матч – це демонстрація таланту, а отже, щось схоже на мистецтво. Є голи-шедеври, які приносять таке ж задоволення, як і споглядання гарної картини: захоплення якостями, які нам хотілося б мати, і насолода від краси. Але водночас пристрасть до емблеми чи кольорів команди пов'язана з дикою, тваринною частиною нас. Мабуть, щось у цьому є, коли країна, яка винайшла цей вид спорту, розглядає можливість заміни тюремного ув'язнення забороною відвідувати великі спортивні заходи та/або паби, тобто вони наважилися б залишити злочинця на вулиці, але не на стадіоні. Я думаю про це, згадуючи, як я лаюся, ображаюся і бачу, як виходить (з рота) та невелика жорстокість, яка є в мені, наодинці або кожного разу, коли порушують правила проти Санті Касорли.