Памела Ла Роса мала зустріч цієї п’ятниці вранці в Інституті у справах неповнолітніх та сім'ї Спільноти Мадрид. Вона сподівалася, що сьогодні зможе знову побачити свою доньку: «Що мені її повернуть». Соціальні служби Мадрида забрали дитину минулої п'ятниці, через 48 годин після народження, «через ризик» як для дівчинки, так і для матері у зв'язку з відкритим провадженням щодо гендерного насильства після її скарги на батька дитини в лютому. Вона більше її не бачила. «Я вже тиждень не можу бути з нею, надходять вихідні, потім понеділок, і буде вже десять днів. Мені щойно повідомили, що вчора вона перейшла під опіку Спільноти Мадрид і що сьогодні її передають у тимчасову прийомну родину», — розповідає вона телефоном з будівлі установи, її голос тремтить від розпачу.

Рада у справах сім'ї, якій підпорядковується цей Інститут, підтверджує обидва факти, а також те, що Ла Росу офіційно повідомили про це письмово. Ця п’ятниця стала першим днем, коли вона отримала хоч якісь документи: «Якщо вчора моя донька перейшла під опіку Спільноти, чому мене ніхто не попередив? Під чиєю опікою вона була ці дні? І де вона була? Бо в лікарні [Торрехон-де-Ардос, де вона народилася близько третьої дня в середу, 26 березня] мені казали, що її там немає, а Спільнота відповідала, що так, вона «має бути» там». Холодні стіни байдужості, здається, оточили молоду матір.

Вона повторює, що не може збагнути, «як державний орган може таке робити». У Раді наполягають, що ситуація зумовлена «необхідністю захисту неповнолітньої», але «кінцевою метою є повернення дитини матері, як і в усіх випадках», і повідомляють, що з наступного тижня Ла Роса «зможе почати бачити свою доньку під час контрольованих візитів» персоналом Спільноти. Також згадують, що їй знову запропонували соціальний притулок, куди вона може переїхати з донькою.

Ла Роса, яка прийшла на зустріч в Інституті зі своїм адвокатом, запевняла в середині ранку, що сказала їм про свою «негайну готовність» поїхати з донькою до будь-якого закладу Спільноти для жінок у її становищі. Хоча вона також пояснює, що їй повідомили, «що треба чекати, перевіряти наявність місць, що це потребує часу. Вони просять ще часу і ще часу, чекати. Для них усе — це час, процедури, я вже не знаю, що робити, я їм сказала, що мені не потрібен час, мені потрібно побачити мою доньку зараз». Кілька годин потому, близько полудня, Ла Росі запропонували один із таких притулків, куди вона вже заселилася, але без своєї крихітки.

Протоколи Спільноти: Між захистом та розлукою

Цього четверга Рада, відповідальна за Захист неповнолітніх, повідомила щодо ситуації Ла Роси, що «вилучення в лікарні відбувається через наявність серйозних показників ризику для немовляти», і що «в будь-якому випадку, заходи завжди вживаються в найкращих інтересах неповнолітньої, намагаючись якнайшвидше відновити сімейні зв'язки, але завжди гарантуючи безпеку дитини. Як і всі адміністративні заходи, ситуація неповнолітньої контролюється прокуратурою, а рішення можна оскаржити в суді».

Інші джерела, близькі до цієї справи, пояснювали, що місцезнаходження дитини не повідомляли матері заради безпеки самої немовляти, посилаючись на досвід попередніх випадків, коли розголошення інформації призводило до «небезпечних та ризикованих ситуацій». Протоколи, встановлені в Спільноті, визначають, що адміністрація діятиме за наявності ризику або бездоглядності.

Ризик, згідно з протоколом, виникає, коли «через сімейні конфлікти, обставини чи недоліки неповнолітній завдається шкода таким чином, що, не досягаючи рівня, інтенсивності чи тривалості, які б призвели до оголошення ситуації бездоглядності та взяття під опіку за законом, необхідне втручання компетентної державної адміністрації для запобігання її бездоглядності та соціальному виключенню, без необхідності розлучення з сімейним оточенням». У такому випадку «буде проведено втручання, переважно силами соціальних служб району, спрямоване на усунення цих факторів ризику та збереження неповнолітньої в її сімейному середовищі».

Бездоглядність «виникає, коли особи, відповідальні за догляд за неповнолітньою, зазвичай біологічні батьки, перестають виконувати або виконують неналежним чином обов'язки, покладені на них законом». «Негайним наслідком» є взяття неповнолітньої під опіку компетентним органом, яким у Спільноті Мадрид є Комісія із захисту дитинства та підлітків.

Ла Росі говорили саме про другий випадок — бездоглядність. І вона питала цього четверга, «в який момент» вона залишила свою доньку без догляду: «Якщо єдине, чого я хотіла, — це щоб мене не розлучали з нею. Я її не кидала, її в мене забрали». Адвокатка, експертка з питань гендерного насильства Ампаро Діас, також пояснювала, що рішення про ситуацію бездоглядності «має ґрунтуватися на аналізі, який може бути швидким, але має бути глибоким», і що заходи мають бути завжди, і насамперед, «пропорційними». У цьому випадку, каже вона, спостерігається «дія, яка здається поспішною і без доказів того, що були виключені будь-які інші альтернативи». Серце матері розривається, поки бюрократична машина вирішує долю її дитини.