За 12 років свого понтифікату Папа Франциск здійснив п'ять поїздок до Африки. Під час них він відвідав 10 країн. І в кожній залишив чітке послання проти імперіалізму, колоніалізму, експлуатації бідних багатими, глобальної нерівності, неоліберального капіталізму та екологічної несправедливості. Цю думку можна підсумувати словами, які він виголосив у Кіншасі, столиці Демократичної Республіки Конго, наприкінці січня 2023 року: «Припиніть душити її, бо Африка – це не шахта для видобутку, не земля для пограбування». Далі він попросив згадати «лиха, скоєні протягом століть на шкоду місцевому населенню», і завершив закликом до того, щоб «Африка, усмішка та надія світу, набула більшої ваги; щоб про неї більше говорили, щоб вона мала більшу вагу та представництво серед націй». Це була промова у руслі його служіння, яке зосереджувалося на перенаправленні католицької церкви на єдину місію: допомогу бідним, подолання глобальної нерівності, захист тих, хто не має голосу, та зосередження на турботі про маргіналів. Він хотів, щоб це вийшло за межі католицизму і стало нормою для всього світу. Він втілив це у своєму житті, відмовившись від пишності та галасу Ватикану та обравши просте життя.

У тому, що можна вважати його програмним документом, його першому апостольському напоумленні Evangelii Gaudium від 24 листопада 2013 року, він закликав Церкву до так званого «місіонерського навернення». Тобто все, що робиться в церкві, має бути спрямоване на проголошення доброї новини пораненому та зраненому світу. Це виражається в милосерді до всіх, припиненні війн, загальній людяності та близькості Бога до тих, хто страждає. Крім того, він був переконаний, що страждання у світі продовжують зростати через несправедливість, жадібність, егоїзм і гордість.

Віряни чекають на Папу на стадіоні Мучеників у Кіншасі (Демократична Республіка Конго) у лютому 2023 року.

Все це було відображено у словах і жестах, зроблених під час його подорожей на Африканський континент. Можна сказати, що Папа Франциск став одним із найпотужніших голосів, коли йшлося про вимогу справедливості для Африки. Не варто недооцінювати важливість цього континенту для католицької церкви. Африка має найшвидше зростаюче католицьке населення у світі. І переважна більшість її членів – молоді люди.

Перший в історії Папа, який походив з Латинської Америки, перебував під значним впливом Теології визволення, яку його попередники, Іван Павло II і Бенедикт XVI, демонізували і переслідували, поки практично не знищили її. Звідси випливає його антикапіталістичний, антиімперіалістичний і деколонізаційний дискурс. Наприклад, під час поїздки до Кенії у 2015 році він відвідав неформальне поселення Канґемі, щоб проголосити Євангеліє визволення тим, хто був виключений із суспільства. Там він говорив про несправедливий розподіл землі, високу вартість оренди, «приватних інвесторів без обличчя, які захоплюють земельні ділянки», відсутність доступу до інфраструктури та основних послуг (проточної води, туалетів, вивезення сміття, електрики, доріг, лікарень, шкіл, спортивних центрів або ігрових майданчиків), а також про насильство банд і організовану злочинність. І завершив чітким закликом до всіх африканських урядів гарантувати бідним і всім громадянам доступ до землі, житла та роботи.

Африканська молодь

Папа Франциск також відзначився підтримкою африканської молоді. 1 листопада 2022 року він віртуально зустрівся з понад 1000 африканськими молодими людьми онлайн протягом години. Під час зустрічі він відповідав на їхні запитання та заохочував захищати свої переконання. «Будь ласка, продовжуйте працювати, боротися за своє майбутнє. Не дозволяйте себе поневолити. Будьте обережні та стежте за тим, щоб залишатися живими», – таким було його послання.

Під час зустрічі він також висловив свою стурбованість станом довкілля. «Знищення лісів – це злочин проти людства. Ми не повністю усвідомлюємо екологічний борг, який ми залишаємо майбутнім поколінням. Ми грабуємо землю, тому що хочемо багатства. Давайте зобов'яжемося боротися з тими, хто хоче це зробити», – сказав він.

Того разу він знову поскаржився, що навіть через десятиліття після того, як багато африканських країн здобули незалежність, колишні колонії продовжують експлуатувати величезні природні ресурси континенту. Тому він говорив про «часткову незалежність», додаючи, що «насправді це взагалі не незалежність». І продовжив: «Африка не створена для експлуатації. Африку не слід розглядати як субкультуру. Вона має власні багатства. Вона має своїх людей». І завершив одним зі своїх закликів: «Ви, молоді африканці, повинні цінувати багатство, яке ви представляєте».

Прихильність Франциска до миру стала очевидною під час його поїздки до Центральноафриканської Республіки у 2015 році. Саме в один із моментів найбільшої напруги між мусульманськими загонами Селека та християнськими Антибалака. Там він проїхався на папамобілі разом із католицьким кардиналом Бангі Дьєдонне Нзапалаїнгою та імамом центральної мечеті Кобіне Лаямою та відвідав одну з мечетей столиці. Під час цього візиту Папа говорив про мир і примирення та закликав усіх відкинути те, що розділяє, і зосередитися на тому, що об'єднує народи. «Разом ми повинні сказати «ні» ненависті, помсті та насильству, зокрема насильству, вчиненому в ім'я релігії чи самого Бога. Бог є мир. Салам», – заявив він, використовуючи арабське слово, що означає мир.

Але Папа Франциск також мав слова для католицької церкви в Африці під час своїх подорожей. Він постійно заохочував католиків розвивати власний африканський підхід до пастирського життя та до вирішення соціальних проблем, які стоять перед континентом. Понтифік вірив у децентралізацію Церкви та місцеві відповіді на місцеві виклики. Це був його спосіб сприяти зростанню та розвитку африканських пріоритетів та адаптації католицької віри до культур Африки. Так само він сприяв більшій прозорості та підзвітності серед африканських єпископів.

Прихильність Папи Франциска до останніх людей землі та його боротьба з несправедливістю не залишають байдужим. Це те, що він висловив у своїх словах і жестах протягом 12 років свого понтифікату.

Африканські країни, які відвідав Папа Франциск

• 2015: Кенія, Уганда та Центральноафриканська Республіка.
• 2017: Єгипет.
• 2019: Марокко, Мозамбік, Мадагаскар і Маврикій.
• 2023: Демократична Республіка Конго та Південний Судан.