Влада закликала уникати непотрібних пересувань

Влада закликала уникати непотрібних пересувань. Тому багато хто вирішив залишити машини на роботі та повертатися додому пішки. Це хроніка повернення додому ввечері масового відключення електроенергії. О 18:00 на вулиці Алькала на висоті Кінта-де-лос-Молінос було сонячно та панувала дивна атмосфера, ніби нереальна. Це найдовша вулиця Мадрида, її протяжність становить 10,5 кілометрів. Ця прогулянка, трохи коротша, на 7,5 кілометрів, була повна людей, які більш-менш дотепно обговорювали тему дня.

«Це була кібератака», — каже літня жінка. — «Так, так, говорять про Німеччину, Нідерланди, Бельгію… увесь світ!» — відповідає їй хлопець. — «Та ні, це було лише в Іспанії та Португалії!» — втручається інший. В оптиці троє людей намагаються зачинити автоматичні двері. Їм це вдається. Радість. — «Але тепер подивимося, як нам тебе випустити», — каже дівчина. І той, хто залишився всередині, перестає сміятися. — «Завтра є школа?» — запитує дівчинка в формі. Двоє поліцейських на конях і машина охороняють швидку допомогу, яка стоїть поруч із вантажівкою. Можливо, це звичайний інцидент, але люди дивляться на це, маючи на увазі відключення електроенергії. Усі лавки на дорозі зайняті. І кожна лавка — це дискусія. Тема вільна. — «Ти думаєш, я відростив живіт?» — каже чоловік жінці, задираючи футболку. — «Трохи так», — каже вона.

Поліція регулює рух на великих перехрестях. На менших вулицях діє свого роду мовчазна угода між водіями та пішоходами. Ваги не працюють у фруктовій крамниці: — «Скільки даси за це?» — запитує крамар (Це два ківі, чотири помідори та два апельсини) — «Звідки мені знати», — відповідає дівчина. — «Ну, я знаю, що це таке, але мені цікаво, скільки б ти заплатила». — «Мені легко, бо в мене лише п’ять євро». — «Гаразд, дай мені п’ять євро».

Під’їжджаючи до Вентас, проїжджає вантажівка UME. M-30 заблоковано в одному напрямку. Дві дівчини обіймаються. Одна подарувала іншій троянду. — «Як там у центрі?» — запитує хлопець у таксиста. — «Ну, є вулиці, які виглядають як неділя, а інші — як Різдво». Обійми двох дівчат з трояндою все ще тривають. — «Здається, світло повертається з півночі та півдня, тому що нам його дають Франція та Марокко», — повідомляє хлопець своїм товаришам по автобусній зупинці. Пара робить підрахунок у заспокійливому тоні: — «У нас є дві банки, яйця, картопля, цибуля…» Дівчина запитує іншу: — «Ти знаєш, що працює, а що ні під час відключення електроенергії?»

Деякі бари закрилися. Інші пропонують обслуговування через вікно. На терасах є люди. — «Сьогодні буде меса?» — запитує жінка молодого чоловіка біля парафії Богоматері Ковадонги. — «Звісно, буде, але ще півгодини», — відповідає він. На площі Мануеля Бесерри сотні людей стоять у черзі на автобус. Черги зміяться, щоб не перетинатися з іншими або між собою. — «Чому ми повинні їхати до бабусі, якщо є відключення електроенергії?» — запитує дівчинка. — «Тому що бабуся не електрична», — відповідає її мати, викликаючи сміх у людей навколо.

Чоловік з валізою запитує жінку: — «Як дістатися до станції Мендес Альваро?» — «О, мамо…» — виривається у неї з душі, і вона починає пояснювати йому співчутливим тоном. Чоловік на лавці читає Nexus, Харарі. — «Чорт забирай, а нам з тобою зараз до Легазпі», — каже один друг іншому. Головний вхід до El Corte Inglés de Goya переповнений людьми. — «Це, мабуть, місце зустрічі чи щось таке», — каже чоловік. — «Я думаю, це тому, що тут є тінь», — відповідає його друг. Кожна сирена поліції чи швидкої допомоги зупиняє час. Люди стежать за ними, поки вони перебувають у їхньому полі зору. — «І ще завтра іспит!» — вигукує дівчинка в те, що здається найгіршим днем її життя.

В районі Ретіро починають з’являтися інші мови. Також бігуни, які йдуть до парку. — «Вибачте, будь ласка, йдіть тротуаром, тому що немає світла, але є правила», — каже місцевий поліцейський неуважному громадянину. Минувши площу Сібелес, підліток дістає мобільний телефон і йому вдається зателефонувати батькові. — «Тату, ми вийшли на прогулянку Мадридом, і якраз повернулося світло!» — каже він з великою радістю. — «Ми вважаємо, що воно повернулося», — уточнює мати. — «Що точно повернулося, так це дані», — додає підліток, який не хоче применшувати свого хвилювання. Лунають деякі повідомлення. Дівчина кричить від радості, коли бачить, що має сигнал на телефоні. — «Слухай, Інес ночуватиме вдома. Немає поїздів до Вальядоліда», — пояснює вона своєму співрозмовнику.

Підходячи до нульового кілометру, двоє хлопців років 40 розмірковують: — «Якщо подумати, Іспанія — чудова країна. З усім цим безладом, а люди п’ють пиво», — розмірковує один. — «І до того ж, у четвер свято», — додає інший.