Сурогатне материнство: ризики для здоров'я

Сурогатне материнство – це практика, яка передбачає планування остаточного розлучення новонародженого з його матір'ю відразу після пологів. Залежно від країни та намірів батьків, у багатьох випадках це також означає, що дитина ніколи більше не побачить свою матір або навіть не дізнається її особу. Багато людей розглядають цю практику як прийнятний варіант для створення сім'ї, абсолютно не усвідомлюючи ризиків, які вона несе для здоров'я. Це, на жаль, нагадує те, що сталося після буму усиновлень з країн Східної Європи на початку тисячоліття. З часом виявилося, що майже половина цих дітей мали серйозні поведінкові проблеми та розлади нейророзвитку та психіатричні розлади, пов'язані з впливом алкоголю в утробі матері, так званий фетальний алкогольний синдром, який призводить до інвалідності. Це дуже наочний приклад того, як внутрішньоутробне середовище може впливати на здоров'я.

Те, що ми переживаємо в утробі матері, середовище, в якому ми перебуваємо, час і спосіб народження, догляд, який ми отримуємо в перші місяці життя, – все це залишає вирішальний слід, який визначає наше фізичне та психічне здоров'я на все життя. Материнський стрес під час вагітності, вплив токсинів або вживання алкоголю впливають на розвиток плоду, як пояснює теорія DOHaD (Developmental Origins of Health and Disease), яка є абсолютно підтвердженою на науковому рівні. Застосування цих досліджень відображено в таких рекомендаціях, як ті, що висловлені ВООЗ у її настановах з догляду. Дуже показово, як у випадку сурогатного материнства планується недотримання цих рекомендацій, і надзвичайно тривожно, як його захисники систематично приховують можливі наслідки, у багатьох випадках керуючись чітким бажанням отримати прибуток від практики, яка була кваліфікована доповідачем ООН як торгівля людьми.

Сурогатне материнство становить ризик для здоров'я всіх причетних: жінок, які донують яйцеклітини, матерів, які виношують дитину, немовлят, зачатих для сурогатного материнства, інших дітей цих матерів, а також людей, які будуть їх виховувати. Сурогатні вагітності – це вагітності високого ризику, з більшою кількістю серйозних акушерських ускладнень. Пологи часто є передчасними або плануються з немедичних причин. Планується розлучення матері та дитини відразу після пологів, а також втрата грудного вигодовування. Кожна з цих перинатальних нейробіологічних маніпуляцій збільшує ризик розвитку різних патологій протягом життя, від розладів нейророзвитку та розладів аутистичного спектру до розладів прив'язаності, тривоги, депресії чи інших розладів, які можуть виникнути навіть у дорослому віці. Це також збільшує ризик розвитку метаболічних захворювань і таких розладів, як астма, ожиріння, діабет і деякі види раку.

До цього слід додати важкий ідентифікаційний траур, який вже бачать діти донорів, які в нашій країні вже вимагають, щоб донації яйцеклітин і сперматозоїдів перестали бути анонімними. Усі люди народжуються з очікуванням зустріти свою матір. Дитина в утробі матері чітко усвідомлює, хто її мати, незалежно від того, наскільки сильно зовнішньо заохочується відстороненість з аргументом, що «генетично вона не її». Сурогатне материнство – це сирітство (рівносильне втраті матері під час пологів), заплановане тими ж людьми, які захищають своє право бути матерями чи батьками за всяку ціну. В усиновленні шукають того, хто компенсує материнське покинутість, усиновлюючи дитину, в сурогатному материнстві все робиться навпаки, залишаючи дитину в максимальному беззахисті, оскільки вона потрапляє в руки тих, хто спланував цю шкоду без будь-якого іншого фільтра, ніж їхня купівельна спроможність.

Тому сурогатне материнство суперечить принципу primum non nocere: це сценарій запрограмованої шкоди новонародженому з наслідками в короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективі. Переривається вся нейробіологічна трансформація, призначена для того, щоб матері прив'язувалися та захищали своїх дітей. Нешкідливість розлучення матері та дитини не доведена. З очевидних причин, досліджень подальшого спостереження за сурогатним материнством майже немає. Його захисники завжди посилаються на дослідження професора Сьюзен Голомбок у Великій Британії: єдине дослідження подальшого спостереження за 44 дітьми до підліткового віку. Усі вони отримували допомогу в NHS, чудовій державній системі охорони здоров'я, змогли познайомитися зі своєю матір'ю, і більшість підтримує певний контакт з нею та її сім'ями. Висновки досліджень Голомбок не можна екстраполювати на ситуацію дітей, зачатих у бідних країнах, в умовах відвертої репродуктивної експлуатації, матерями, які зазнали різного насильства і яких вони навіть не зможуть пізнати.

У нашій країні деяким із цих неповнолітніх вже надають допомогу дитячі психіатри та психологи, що не здається дивним з огляду на все, що було пояснено вище. Я сумно переконана, що з часом буде набагато більше доказів наслідків цієї практики, скасування якої в усьому світі захищає Касабланкська декларація, підписана експертами з усього світу. Немовлят не продають, не купують, не дарують.

Ібоне Олза — дитячий психіатр, консультант ВООЗ і письменниця.