Тиждень тому в Газі закінчилося крихке перемир'я.

Тиждень тому в Газі закінчилося крихке перемир'я. Відтоді голод, холод і страх знову стали частиною життя Розан Хассан, її чоловіка та двох дітей, восьми та шести років. «Я була переконана, що пережила цю війну, але виявилося, що ні, ми можемо померти сьогодні ввечері», — розповідає телефоном стривоженим голосом 40-річна вчителька з міста Газа, куди вона прибула три дні тому, тікаючи з району Джабалії, після отримання наказу про евакуацію від ізраїльської армії.

«Зараз я з родичами мого чоловіка в квартирі. Бомбардування чути дуже близько. Минулої ночі, за кілька метрів, у районі Аль-Зейтун. Не знаю, чи зможемо ми залишитися тут. Ми пішли практично з тим, що на нас було, не взяли весь одяг і їжу, яку нам вдалося зібрати з початку перемир'я. І тепер ми знову голодуємо», - журиться вона.

Після 15 місяців війни Ізраїль та палестинський ісламістський рух ХАМАС домовилися про перемир'я 19 січня, але на початку березня воно почало руйнуватися, Ізраїль заблокував в'їзд гуманітарної допомоги на палестинську територію, а в ніч з 17 на 18 березня відновилися бомбардування.

За тиждень загинуло понад 600 людей, у тому числі щонайменше 200 дітей, а загальна кількість загиблих палестинців з початку війни перевищила 50 000, згідно з джерелами міністерства охорони здоров'я Гази, контрольованого ХАМАСом.

«Кінець припинення вогню мене не здивував. Все це політика. ХАМАС ніколи не був і не буде реальною загрозою для Ізраїлю, це лише привід покінчити з палестинською справою. У нас, жителів Гази, не залишилося вибору, надії, майбутнього», – каже Ахмед, який вважає за краще не називати свого повного імені. Він гуманітарний працівник, «але перш за все звичайний громадянин» і розмовляє з цією газетою з табору Аль-Бурейдж, у центрі території, куди він переїхав у лютому з району на півдні, де він рік жив у наметі. «Кінець перемир'я розчаровує і є надзвичайно небезпечним. Ми переживаємо непередбачуваний момент, після 15 місяців бомбардувань, і люди воліють померти, ніж продовжувати так жити», – додає він.

ХАМАС ніколи не був і не буде реальною загрозою для Ізраїлю, це лише привід покінчити з палестинською справою.

Ахмед, гуманітарний працівник

Ізраїль вимагає від ісламістського ополчення звільнити 59 заручників, яких воно все ще утримує, із приблизно 250 захоплених під час атак 7 жовтня 2023 року. Протягом тижня ізраїльська армія відновила наземні операції в Секторі, наказала евакуювати різні райони та створила буферну зону між північчю та півднем, що обмежує пересування та не дозволяє жителям перетинати палестинську територію.

Палестинці, з якими спілкувалися журналісти, сходяться на думці про жорстокість ізраїльських бомбардувань останніми днями та про розгубленість, яка охоплює багатьох жителів Сектора, які не знають, чи можуть вони залишатися в місцях, де вони оселилися, чи повинні виїхати, незважаючи на те, що в них все менше варіантів, куди йти.

«Люди знову тікають зі своїх домівок. Деякі отримали накази про евакуацію, інші ні, і вони дуже розгублені щодо того, що робити. Вони не знають, чи повинні йти, чи можуть залишитися. Я одна з таких людей. Я не знаю що робити. Існує свого роду параліч, колективна депресія», – пояснює Ахмед.

За словами Саміра Закута, одного з керівників палестинської неурядової організації «Аль-Мезан», відновлення війни – це спосіб прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна «Нетаньяху підтвердити свою владу та зберегти свій уряд».

«У всьому цьому немає військової мети», – підкреслює він із центру сектора Газа. «Люди налякані. Вони думали, що залишили жах позаду, але знову їм доводиться переїжджати, шукати відносно безпечне місце, ставити намет... Це катастрофа, тому що за ці два місяці хиткого перемир'я люди почали відбудовуватися, відновлюватися, навіть серед руїн, і встановлювався мінімальний розпорядок», – каже він.

Закут пояснює, що в Секторі знову не вистачає їжі та газу для приготування їжі. «Людям доводиться розводити багаття, щоб поїсти, але навіть дров немає. Все використано, навіть дерева на вулиці. Це нелюдяно, наше життя більше нічого не варте ні для Ізраїлю, ні для міжнародної спільноти. Я не розумію, як можна терпіти те, що відбувається в Газі, всі злочини проти невинних мирних жителів», – засуджує він.

Людям доводиться розводити багаття, щоб поїсти, але навіть дров немає. Все використано, навіть дерева на вулиці. Це нелюдяно.

Самір Закут, НУО «Аль-Мезан»

Ізраїльська преса повідомила в неділю, що уряд Нетаньяху схвалив, за поданням міністра оборони Ізраїлю Каца, план створення органу, який готуватиме, координуватиме та забезпечуватиме інфраструктуру для «добровільного виїзду» палестинців з Гази до «третіх країн».

Енас Аль-Тантіш, 18 років, повернулася до Бейт-Лахії на півночі, коли набуло чинності припинення вогню, після того, як провела більше року на півдні Сектора. Її будинок був зруйнований, але її батьки та брати і сестри оселилися біля будинку родича, який ще стояв, і почали прибирати та облаштовувати місце. Але вони були надто близько до кордону з Ізраїлем, який видно з їхнього будинку, і чотири дні тому отримали наказ про евакуацію. Дівчина згадує, що листівки, скинуті з неба ізраїльською армією, надійшли якраз перед іфтаром, вечірньою трапезою, яка завершує піст протягом місяця Рамадан.