
Декількома словами
Журналіст Мікель Аєстаран став лауреатом премії Ортеги-і-Гассета за проєкт "Меню Гази" — серію щоденних фотографій у Instagram. Проєкт висвітлює життя сімей у Секторі Гази під час війни, акцентуючи на гуманітарній кризі та проблемі голоду.
Іспанський журналіст Мікель Аєстаран відзначений престижною премією Ортеги-і-Гассета у номінації "Найкраще мультимедійне висвітлення" за свій унікальний проєкт "Меню Гази". Цей проєкт, що публікується у вигляді щоденних фотографій в Instagram, розповідає про те, як сім'ї у Секторі Гази переживають війну.
Аєстаран, відомий своїми репортажами із зон конфліктів на Близькому Сході, з 2015 року проживає в Єрусалимі. "Меню Гази" стало нетрадиційним, але потужним способом показати реальність війни. Сам журналіст зазначає, що проєкт "народився, щоб померти якомога швидше", висловлюючи надію на негайне припинення насильства у Газі. Він також підкреслює, що соціальні мережі можуть слугувати серйозною платформою для глибокої військової журналістики, якщо вміти ними користуватися.
Мета журналіста – показати через щоденні фотографії, як Ізраїль використовує голод як зброю війни у Секторі Гази. "Я вірю, що така проста річ, як щоденні страви родини, допоможуть нам замислитись і не ковтати брехню та пропаганду", – зазначав Аєстаран, дізнавшись про присудження премії. Кожне фото супроводжується коротким оповіданням про те, як мешканцям Гази вдається долати наслідки блокади.
Один із прикладів його публікацій: "Страва без кордонів для подолання блокади. Спагеті з помідорами для сім'ї, енергія на день та спогади про відсутність сиру та м'яса для соусу болоньєзе. Плачі давно скінчилися. У цьому домі їдять один раз на день, сніданок, обід та вечеря вміщуються у цій тарілці, якою щодня з нами діляться. Кому не врятувала день тарілка пасти з помідорами? Амаль та її рідним – також".
За кожною тарілкою стоїть історія родини Каєда Хаммада – перекладача та друга Аєстарана, з яким він співпрацює з 2005 року. Дружина Каєда, Амаль, готує їжу, а їхня донька Далія робить фотографії. Проєкт виходив щодня з лютого 2024 року до січня 2025 року.
Приймаючи нагороду, Аєстаран віддав належне Каєду Хаммаду, який записав для присутніх на церемонії послання: "Мікель, скажи їм, що те, що відбувається у Газі, буде ганьбою для людства, бо той, хто не помирає від бомб, помирає від голоду. Ми дійшли висновку, що краще померти від ракети, ніж від голоду", – розповів Хаммад.
Журналіст високо оцінює роль соціальних мереж як інструменту викриття звірств війни. "Очевидно, що у мережах багато бруду, особливо від тих, хто користується анонімністю для поширення ненависті, але ця робота може бути взірцем того, як показати використання голоду як зброї війни", – наголосив він.
"Меню Гази" стало частиною сьомої книги Аєстарана "Історії Гази", виданої у квітні. Журналіст планував завершити серію фото після припинення вогню, яке настало лише у січні. Однак початок Рамадану у березні та продовження гуманітарної кризи спонукали його розпочати нову серію – "Меню Рамадану", яка продовжує документувати щоденне життя мешканців Гази, які страждають від антисанітарії, хвороб, гострого дитячого недоїдання та проблем із доступом до води та світла.