В політичному та соціальному контексті, де антимігрантська риторика підживлює ультраправих і починає впливати на традиційно помірковану політику, дуже позитивним є те, що іспанські єпископи висловилися на захист прав іммігрантів. Їхній заклик до Конгресу минулого тижня з метою спонукати PSOE та PP розглянути Народну законодавчу ініціативу (НЗІ), яка виступає за надзвичайну легалізацію понад півмільйона іммігрантів, що проживають в країні без документів, є актом соціальної справедливості та політичної мужності.

НЗІ, яку підтримують єпископи та численні сектори громадянського суспільства, має на меті надати дозволи на проживання та роботу близько 500 000 осіб, які перебувають в Іспанії нелегально. «Карітас», найактивніше соціальне крило Церкви, відіграв ключову роль у цій народній ініціативі, співпрацюючи з понад 900 організаціями для збору понад 600 000 підписів. У цьому випадку іспанська ієрархія діяла цілком узгоджено з Папою Франциском, який зробив боротьбу за визнання мігрантів однією з ознак свого понтифікату та дав чіткі вказівки світовому єпископату щодо публічного засудження законодавства, яке шкодить або порушує їхні права.

У своїх посланнях єпископи слушно наголошують, що іммігранти працюють, роблять внесок і є активною частиною суспільства. Або, за словами генерального секретаря Іспанської єпископської конференції Сесара Гарсії Магана, працюють «на спільне благо», протидіючи ультраправій риториці. Щоб дистанціюватися від Vox, антиімміграційної партії, яка називає себе католицькою, Гарсія Маган у п'ятницю підтвердив, що «Церква не має політичної партії».

Така позиція іспанської католицької ієрархії руйнує ідеологічну облогу, яку ультраправі намагаються нав'язати в публічних дебатах, де іммігрант представляється радше загрозою, аніж людиною. Те, що Католицька Церква не лише дистанціюється від цієї риторики, а й бореться з нею в корені, є політичним жестом великої ваги, дуже необхідним у цей час політичної поляризації. Це також ставить питання перед поміркованими правими християнського спрямування, які не можуть дозволити собі й надалі піддаватися порядку денному, що заперечує основні права людини в ім'я виняткового націоналізму.

Було б бажано, щоб ця ж сама беззаперечна відданість гідності та правам людини, яку Єпископська конференція продемонструвала щодо іммігрантів, з такою ж рішучістю поширювалася й на інші сфери. І іспанські прелати зробили б добре, якби з такою ж увагою прислухалися до Папи Франциска, коли він закликає їх протистояти скандалу педофілії в лоні Церкви з прозорістю, справедливістю та відшкодуванням для жертв. Тому що не можна захищати людську гідність наполовину.