Пропозиція Європейської комісії включити майже двадцять країн — сім з-за меж Європи та майже десяток кандидатів на вступ до ЄС — до спільного списку «безпечних країн»

Пропозиція Європейської комісії включити майже двадцять країн — сім з-за меж Європи та майже десяток кандидатів на вступ до ЄС — до спільного списку «безпечних країн», тобто країн з невеликою кількістю аргументів для звернення до кордонів ЄС з проханням про притулок (заяви «без підстав», як їх називає Брюссель), має на меті «раціоналізувати» процедури розгляду заяв на притулок щороку. І, враховуючи те, що вважає колапсом заяв, прискорити — ідея полягає в тому, щоб розглядати заяви протягом максимум трьох місяців — процес, який передбачає Пакт про міграцію, який набуде чинності трохи більше ніж через рік. Правозахисні організації попереджають, що ця прискорена процедура призведе до відхилення значної частини заяв, оскільки вона пропонує менше гарантій при розгляді справ.

Майже мільйон людей (996 805) звернулися за притулком, посилаючись на політичні, релігійні чи інші мотиви в якійсь країні Європейського Союзу в 2024 році, згідно зі статистикою Eurostat. З них майже 20% походили з семи країн, які Брюссель зараз класифікує як «безпечні». Це означає, що процедури для громадян, які походять з Марокко, Колумбії, Бангладеш, Єгипту, Індії, Косово та Тунісу, триватимуть максимум три місяці, згідно з ініціативою.

Брюссель «в принципі» планує включити до цієї категорії «безпечних» також кандидатів на вступ до ЄС: Албанію, Боснію і Герцеговину, Грузію, Молдову, Чорногорію, Північну Македонію, Сербію, Туреччину — незважаючи на те, що процес заморожено на роки — та Україну. За винятком останньої, яка перебуває у стані війни з моменту російського вторгнення в лютому 2022 року; сума заяв з цих країн збільшить відсоток заяв, які будуть вирішуватися швидким способом, до 26,2%.

Ідея, що стоїть за визначенням цих країн як «безпечних», проста: якщо вони є кандидатами на вступ до Європейського Союзу, це означає, що вони в принципі узгоджені з цінностями ЄС і, отже, поважають права людини та основні свободи. Однак є країни, як-от Туреччина, де це припущення не є очевидним. Арешт мера Стамбула та кандидата в президенти Екрема Імамоглу, а також придушення протестів проти його ув’язнення викликали різку критику з боку кількох країн ЄС і серйозне застереження з боку Брюсселя, який заявив, що це «ставить під сумнів прихильність Туреччини до її усталеної демократичної традиції». Грузія також перебуває під пильною увагою ЄС через авторитарний і проросійський курс свого уряду, незважаючи на протести населення.

«Коли процеси отримання притулку прискорюються, гарантії втрачаються», — зазначає телефоном Олівія Сандберг, захисник прав людини в ЄС з питань міграції та притулку в Amnesty International. «У країнах, які згадує ЄС, ми задокументували численні порушення прав людини. Наприклад, в Єгипті чи Тунісі є репресії та напади на журналістів, активістів, ЛГБТК+ людей», — додає вона.

Хоча ще невідомо, чи це матиме стримуючий ефект і чи зменшиться кількість заяв. Насправді Європа вже приймає заяви дуже невеликої кількості громадян цих країн, лише 5% вирішуються позитивно, згідно з офіційною європейською статистикою. «Ризик» європейського заходу щодо прискорення розгляду заяв на притулок полягає в тому, що це «призводить до дискримінації та перешкоджає індивідуальній оцінці кожного випадку», — прогнозує експерт Amnesty International. «І буде більше відмов», — міркує Сандберг, оскільки «процедури будуть вирішуватися швидше з припущенням, що вони походять з безпечної країни, і люди повинні будуть довести протилежне за короткий час».

Неурядова організація закликає ЄС уточнити, «які групи будуть виключені з узагальнення, яке передбачає визнання їх походження з безпечної країни», оскільки для певних колективів це може бути не так.

Комісія запевняє, що запропонувала достатні запобіжні заходи: «недискримінаційне насильство в ситуаціях конфлікту», як це було б у випадку з Україною. Але також, що санкції, прийняті Радою проти цієї країни, або рівень визнання заявників на притулок у масштабах ЄС перевищує 20%. Екстремальні ці два останні пункти, які, за словами експертів Комісії, не виконуються в інших країнах, незважаючи на сумніви. Представники спільноти також зазначають, що це визначення не виключає можливості подальшого прийняття заяв на притулок, особливо в уразливих категоріях, наприклад, курдів з турецьким паспортом.

Також у інших країнах, доданих Брюсселем, вважається, що існують достатні гарантії, як демонструє той факт, що багато з них фігурують у національних списках близько двадцяти держав-членів (не так Іспанія, яка не має власного списку), які є навіть ширшими: Ірландія, наприклад, також вважає Малаві, Південну Африку чи Бразилію безпечними країнами, серед інших. «Ми не винаходимо колесо», — наполягають з Комісії.

З кількома з визначених країн, таких як Туреччина, Єгипет, Туніс і Марокко, ЄС також підтримує багатомільйонні програми для обмеження міграційних потоків — власних або транзитних — з їхньої території. Однак Комісія наголошує: не слід пов’язувати цей новий список — який, за її словами, можна як розширити, так і скоротитити, якщо умови зміняться — з іншою політикою, передбаченою Пакетом про міграцію та за його межами, зокрема з ідеєю створення центрів депортації в третіх країнах. «Це не має прямого впливу на центри повернення, немає прямих зв’язків», — запевняють представники спільноти.