Декількома словами
Європейська промисловість, особливо автомобільна, значно відстає від китайської у технологічному плані, зокрема у виробництві електромобілів та акумуляторів. Замість запровадження мит, експерти пропонують ЄС укладати угоди з Китаєм щодо розміщення виробництв та передачі технологій на території Європи. Це вимагає сильнішої та скоординованої промислової політики ЄС для підтримки інновацій та уникнення повної залежності від китайських компаній у майбутньому.
Підґрунтям необачної торговельної війни, розв'язаної Трампом, є неспроможність Сполучених Штатів протистояти нестримному технологічному розвитку Китаю. В ЄС криза мит виявила відставання європейської промисловості від надзвичайних досягнень китайських компаній. Це відставання вже було висвітлено у звітах Драгі та Летти минулого року. Однак тривожні сигнали, подані цими ґрунтовними аналізами, не змогли пробудити європейських промисловців та політиків. Агресивні кроки Трампа змушують перечитати обидві роботи та діяти відповідно.
Цінний документ професорів Рафаеля Міро та Вісенте Саласа «Європейська промислова політика у переході до електромобілів» поглиблює дослідження Драгі та Летти, щоб з усією відвертістю розкрити «величезну залежність європейської економіки від постачання сировини та інших проміжних товарів (ресурсів) з Китаю». Робота, зосереджена на автомобільній промисловості, підкреслює її значну важливість для ЄС, оскільки вона забезпечує роботою 1,4 мільйона людей безпосередньо та 13 мільйонів опосередковано.
Прогрес китайської промисловості вражає, особливо в галузі електромобілів. У сфері батарей, найдорожчого компонента цих авто, виробництво в ЄС сьогодні становить менше 10% світової пропозиції, порівняно з 80% у Китаю. У 2023 році ЄС став отримувачем майже 55% експорту азіатського гіганта, тоді як у 2019 році цей показник становив лише 1%. Індикатором технологічної залежності стало рішення Volkswagen об'єднатися з китайською Xpeng для спільної розробки електричної архітектури в Китаї.
Найважливішим у роботі цих визнаних дослідників є їх рішуча ставка на досягнення домовленостей з китайськими промисловцями. «Здається очевидним», – стверджують вони, – «що краще уникати мит та укладати угоди з Китаєм, які дозволять розміщення підприємств цієї країни на території Співтовариства, передачу технологій європейським конкурентам, а також стабільний доступ до критично важливих мінералів та матеріалів».
Міро та Салас вважають, однак, що розміщення китайських компаній в ЄС «має бути лише частиною більш рішучої промислової політики, ніж та, що розвивалася досі». Вони попереджають про ризик того, що китайські філії можуть зрештою заволодіти сектором трохи більше ніж за десятиліття. Щоб цього уникнути, вони вважають, що держави-члени «повинні робити ставку на інновації в секторі, на всіх етапах його ланцюжка створення вартості, і що заради більшої ефективності це вимагає координації дій компаній на рівні Співтовариства та підтримки їх державними коштами».
У новому міжнародному сценарії, розробленому адміністрацією Трампа, Європа повинна розширити своє бачення та досягати угод з іншими країнами, насамперед з країнами, що розвиваються, які дотримуються домовленостей та з якими можна отримати взаємну вигоду. Випадок автомобільної промисловості є парадигматичним прикладом.