Однострій об'єднує всіх

Командирів, таких як Валентин та Арій, які керують сотнями бійців і мають бездоганну репутацію, та Михайла, Гарика і Махсуда, які мали проблеми із законом і тепер служать в «Алькатрасі» – особливому батальйоні. Це один з полків 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр», що складається виключно з колишніх ув'язнених, які добровільно пішли на війну, щоб захищати Україну, а також сподіваються очистити своє ім'я.

Батальйон «Алькатрас» було створено після прийняття закону 7 червня 2024 року, який дозволив злочинцям уникнути покарання у вигляді тюремного ув'язнення, якщо вони приєднаються до армії. Цей захід було розроблено для того, щоб компенсувати нестачу персоналу у Збройних силах, і за перший місяць дії закону 6 100 із 44 000 ув'язнених, які перебувають у пенітенціарній системі України, подали заяви про приєднання. За даними Міністерства юстиції, було прийнято понад 3 800 осіб.

Валентин, командир батальйону, розповідає, що після місяця навчання новобранці вже в серпні брали участь у бойових завданнях на Донецькому фронті, східній області, частково окупованій Росією з 2014 року. «Вони воюють на найнебезпечніших напрямках: Покровськ, Курахове, Часів Яр... Передусім у штурмових місіях».

Михайло, 42-річний будівельник, тепер служить у батальйоні «Алькатрас» після відбування терміну за бійку.

«Вони дуже мотивовані, набагато більше, ніж у середньому ті, хто сьогодні мобілізується», — каже командир роти Валентин про колишніх ув'язнених. Їх сотні, хоча точну кількість він не розкриває. Під час звичайного тренування щонайменше півсотні людей збираються між деревами густого лісу з голими гілками на околицях Краматорська. Деякі отримують інструкції щодо імітації штурму, інші тренуються зі своїми гвинтівками, а ще інші вчаться надавати першу допомогу пораненим.

Не кожен ув'язнений може скористатися новим законом. Засуджені за державну зраду не можуть скористатися нормою; також наркоторговці, ґвалтівники, педофіли або засуджені за вбивство. Останнє слово щодо звільнення завжди залишається за суддею. «Здебільшого це злодії та засуджені за напади», — вважає Арій.

Гарик, 28-річний професійний боксер у середній вазі, опинився у в'язниці після бійки. Він зламав кілька кісток обличчя чоловікові, і, оскільки він був членом федерації, суддя застосував до нього покарання, еквівалентне тому, якби він скоїв напад з холодною зброєю, обтяжуюча обставина, яка також існує в Іспанії. Йому дали 13 років, але його адвокат домігся скорочення терміну до восьми. «Я просидів два роки у своїй камері, мені нічого було робити, коли мене запитали, чи хочу я прийти. Я не замислювався», — каже він.

У групі, яка вивчає медицину надзвичайних ситуацій, перебуває Махсуд, 27 років, батьки якого — узбеки, але він народився в Україні. Раніше він служив в армії — приєднався у 2022 році, на початку російського вторгнення, — але отримав серйозне поранення ноги під час обстрілу, і йому знадобилося багато часу на одужання. Коли він був готовий повернутися, у нього виникли проблеми із законом: «Я просто підвіз на своїй машині друга, який скоїв злочин. Поліція зупинила нас, затримала, і мене визнали співучасником», — каже він, не зовсім розуміючи, чому опинився за ґратами. Його також засудили до восьми років позбавлення волі, і він відбув один рік, коли приєднався до батальйону «Алькатрас». «Коли цей рік служби закінчиться, моя судимість буде погашена, і мені більше не доведеться відбувати інші сім [років]», — каже він.

Сім'я Махсуда не була задоволена тим, що він знову пішов на фронт, тому що вони вже багато страждали, коли він був поранений, і хотіли б, щоб він був за ґратами, але в безпеці від бомб. Він так не вважає. «Ця країна багато мені дала, і я повинен їй щось віддати, я повинен її захищати зараз».

Боксер також пояснює своє рішення: «Я хочу довести, що я не погана людина, я не покидьок», — каже він. Але його головна причина, яка також є причиною більшості, — допомогти Україні. «Я прийшов сюди вбивати росіян», — каже він. «І мені це не потрібно [вказує на свою гвинтівку], я можу це зробити своїми руками», — хвалиться він.

Репутація менше хвилює Михайла, 42 роки, не такий балакучий, як його товариші. Цей будівельник ніколи не служив в армії, ніколи не тримав зброї в руках. «Я прийшов служити своїй країні», — лаконічно каже він. «Я вже маю повагу своєї родини, це єдине, що для мене важливо».

Солдати, які вступають до батальйону «Алькатрас», підписують контракт на рік служби в армії, і є лише дві обставини, які відрізняють їх від інших: «У них немає відпустки протягом року, і якщо вони захворіють, вони не їдуть додому на лікування, а до казарм, де проживають», — зазначає командир Арій. Після цього терміну служби їхній послужний список очищається, хоча вони не можуть залишити Збройні сили, якщо не настануть деякі з небагатьох обставин, які сьогодні звільняють від служби: догляд за залежним родичем, проблеми зі здоров'ям або наявність як мінімум трьох неповнолітніх дітей. Що вони можуть зробити, так це поміняти батальйон або бригаду і зробити всю кар'єру в армії.

Ідея звучить дуже добре для будь-кого, кому доведеться провести час між чотирма стінами. «Ви можете жити навіть краще у в'язниці, там дуже зручно, але це набагато більше», — зазначає Михайло. Під «цим» новобранець має на увазі дихати за межами тюремних стін і повернути собі свободу, хоча вона й обмежується умовами ведення бойових дій у збройному конфлікті.

Якими б перевагами не вважали колишні ув'язнені свою нову професію, вона зовсім не легка. Михайло, який служить лише тиждень, визнає, що йому вже стає краще, але спочатку було важко. Сергій, з групи, яка вчиться поводженню з гвинтівкою, прибув лише день тому, і навчання дається йому важко. Інструктор Олександр пояснив їм, як розряджати гвинтівку, перезаряджати її та прицілюватися до неї в рекордно короткий час і без помилок. Це складніше, ніж здається: коли вони не неправильно ставлять ноги, це положення руки, або застрягає патрон. Інструктор терпляче виправляє одного, двох і трьох новобранців Сергія, який завжди останнім у групі кричить «порожньо!», коли зброя розряджена, і «прикриваю!», коли вона знову готова.

Махсуд, 27 років, служив в армії на початку російського вторгнення у 2022 році, але був поранений. Після короткого перебування у в'язниці він скористався можливістю пом'якшити вирок, знову приєднавшись до Збройних сил України.

На рівнинах та в лісах Донецької області, на сході, ці колишні в'язні тренуються шість днів на тиждень близько 10 годин, мінімум місяць, перш ніж вирушити на справжній фронт. «Ми встаємо о шостій ранку, готуємось, снідаємо і їдемо в казарми та інші місця, як ці, щоб тренуватися», — описує Махсуд, вказуючи на ліс. На перервах вони використовують час, щоб поїсти, покурити та повозитися з мобільним телефоном; більше розваг у них немає. О десятій годині вечора вони вимикають світло в бараках.

День за днем хлопці з «Алькатраса» тренуються у техніках штурму та захисту позицій, у маскуванні, управлінні дронами, будівництві окопів, наданні першої допомоги в зоні бойових дій... Основи для піхотинця, який збирається захищати деякі з найбільш постраждалих фронтів України. Коли місія завершена, вони повертаються до тренувань та навчання. І до наступного.

Їхній командир Валентин наполягає на тому, як він пишається ними. «Мені не важливо, що вони робили в минулому; а те, що вони збираються робити відтепер», — запевняє він. Якщо їх не вб'ють на війні, солдати батальйону «Алькатрас» незабаром побачать, як їхній борг перед правосуддям буде сплачено, а свободу відновлено. Як і емблема їхнього батальйону: орел в кайданах, який розриває свої кайдани та злітає в небо.