«Люди звертаються до мене, бо я — інь і ян, наука і забобони. Я рухаюся між цими двома полюсами», — каже одна з головних героїнь фільму «Ексгума», молода шаманка. Ця фраза представляє і її, і сам фільм — трилер жахів, що став надзвичайно успішним у Південній Кореї. Стрічка грає на дуальності між земним та надприродним, але зупиняється десь посередині, обіцяючи більше, ніж дає насправді.

Дует таємничої шаманки та досвідченого трунаря-ексгуматора — найкращий козир фільму, розділеного на глави, чия серіальна структура не завжди працює як єдине ціле. «Ексгума» має привабливий початок, але в середині сюжет настільки заплутується, що втрачає динаміку, перетворюючись на надто складну історію про прокляття предків.

Головна таємниця сюжету пов'язана з новонародженим первістком заможної та впливової родини з темним минулим. Дитина перебуває в лікарні, а батько наймає команду експертів із поховань та духів, які мають вилікувати сина. Шлях до порятунку лежить через ексгумацію прадіда за допомогою ритуалу із землею та свинячою кров'ю під керівництвом шаманки. Цей архаїчний обряд у надсучасному суспільстві пробуджує стародавнього демона, який заявляє про себе моторошною змією з людським обличчям – одна з найцікавіших знахідок фільму.

«Ексгума» тримає увагу, доки не починає охоплювати занадто широкий спектр жанрів: історичні міфи та легенди, привиди та фольклор жахів, дивні пари, прокляті роди та військове минуле. Зрештою, фільм перетворюється на лабіринт символів, духів та історичних відсилань. Попри касовий успіх у Південній Кореї (найкасовіший фільм 2024 року та шостий в історії країни), за її межами стрічка сприймається важче.