Для експертки з моди Патрісії Егідасу (Мадрид, 39 років), коли людина хоче зрозуміти свої стосунки з одягом, вона повинна запитати себе, чи носить кожну річ щонайменше 30 разів, чи не купує більше п'яти речей на рік, і чи не має в гардеробі значно більше 40 предметів одягу. Якщо ці межі не дотримуються, авторка книги «День, коли я перестала купувати одяг» (вид. Destino) попереджає, що таке нестійке споживання не лише сприяє тому, що текстильна галузь є однією з найзабруднювальніших індустрій, але й часто відображає компульсивну поведінку, дуже поширену в наші дні. У книзі вона розповідає, як їй самій вдалося позбутися цієї залежності, і пояснює іншим жінкам, як цього досягти, почуваючись краще зі своїм тілом перед дзеркалом.

Питання: Що означає, що ви перестали купувати одяг?

Відповідь: Я перестала купувати одяг компульсивно, як реакцію на тривогу, нудьгу чи потребу в розвагах. Крім того, вже п'ять років я не купую ані швидку моду, ані ультрашвидку моду.

Питання: Люди купують більше одягу, ніж їм потрібно?

Відповідь: Значно більше. Зі збалансованим гардеробом людині не потрібно купувати набагато більше, ніж п'ять-вісім предметів одягу на рік. Звісно, є різні обставини, і я б виключила все, що стосується білизни або спортивного одягу, який може швидше зношуватися.

Питання: Ви вважаєте, що потрібно намагатися носити кожну річ щонайменше 30 разів?

Відповідь: Так, щонайменше 30 разів, щоб існування цієї речі було виправданим. Багато одягу використовується лише один раз або взагалі ніколи. Існують звалища, повні одягу з етикетками.

Питання: Сьогодні простіше купити новий одяг за допомогою мобільного телефону, ніж шукати, що вдягнути, у шафі?

Відповідь: Справа в кліку. Все це не має нічого спільного з тим, що приходить, а з кліком покупки в інтернеті. Це володіння, дофамін, момент, коли ти натискаєш і впевнений, що ця річ твоя. Але це триває лише мить, потім емоції спадають, і ти починаєш ставити собі питання, які не поставив раніше. Тому тривога повертається, і ти знову хочеш купувати.

Питання: Ви також стверджуєте, що в основі цього ірраціонального споживання лежить нерозуміння того, ким ми є, і відсутність критичного мислення щодо того, що ми бачимо.

Відповідь: У тілі існує пропорційність, і не всі речі пасують. Зрештою, емоційна стійкість полягає в тому, що жінка, знаючи своє тіло, патерни, які їй підходять, як поєднувати кольори, купує менше. І до того ж вчиться керувати своїми емоціями та розчаруванням перед дзеркалом. Раптом, роблячи все краще, ти бачиш себе добре, і тоді вже не віриш, що річ ззовні вирішить твою проблему, навпаки, ти віриш, що те, що маєш, дає тобі впевненість, що ти виглядаєш добре. Саме тоді ти перестаєш купувати, автоматично перестаєш купувати.

Питання: Що ви думаєте, коли бачите заголовки на кшталт: «20 спідниць, які ви не можете не одягнути цієї весни»?

Відповідь: Я нервую, бо автоматично думаю про кількість жінок, які повірять у це, куплять пару рекомендованих спідниць і почуватимуться жахливо, бо вважається, що вони мають їм пасувати, і це викличе велике розчарування.

Питання: Що таке капсульний гардероб?

Відповідь: Дурниця, маркетинговий інструмент. Що відбувається з брендами? Оскільки вони виробляють речі такої поганої якості та з такими поганими лекалами — вони не думають про жінку, а лише про свої прибутки — вони не можуть просувати властивості одягу і змушені вигадувати маркетингові інструменти, такі як зміни сезонів та капсульний гардероб [з нібито основними речами, які потрібно мати].

Питання: Чому не існує більше розмірів одягу?

Відповідь: Бренди зазвичай створюють лекала, беручи за основу стандартні розміри. Процес отримання більших та менших розмірів називається градацією і може бути виконаний для двох-трьох розмірів різниці. Далі, якщо ми хочемо продовжувати збільшувати розміри, ми повинні переробити лекало, що вимагає більших витрат. Що роблять бренди? Зосереджуються на центральних розмірах.

Питання: Окрім виробництва та тканин, вплив одягу на довкілля значною мірою залежить від того, як часто його перуть. Чи перуть сьогодні одяг занадто часто?

Відповідь: Так, його треба прати менше. Існує проблема мікропластику, який виділяється з одягу під час прання, особливо з речей, що містять синтетичні волокна. Я твердо переконана, що потрібно прати білизну, тобто шкарпетки, труси, бюстгальтери, а також топ або сорочку, яку ви носите і в якій сильно пітнієте. Окрім цього, трикотаж не потрібно прати постійно.

Питання: Як часто потрібно прати джинси?

Відповідь: Майже ніколи. Власник Levi's не прав свої вже 10 років. Джинси зі 100% бавовни взагалі не потребують прання. Якщо є пляма — щіточка. Якщо погано пахнуть — вікно. Якщо запах дійсно сильний, я їх прасую, щоб весь запах випарувався. Якщо ви забруднилися в багнюці по вуха, то, звісно, іншого виходу немає.

Питання: Чому ви рекомендуєте продавати одяг, який не використовується, на ринку секонд-хенду?

Відповідь: Мій перший раз був через парі з кузиною. Я почистила шафу і наповнила шість повних мішків для сміття. Я збиралася позбутися їх, віддавши на благодійність або подарувавши, бо це найшвидший спосіб прибрати їх зі свого життя. Моя кузина розповіла, що продає свій одяг на Vinted, у додатку, і ми посперечалися, хто заробить більше грошей. Несподіванкою стало те, скільки зусиль коштує продати цей одяг. Саме тоді я усвідомила, скільки всього ми накопичуємо.

Питання: Ви рекомендуєте не лише зменшувати гардероби, але й припинити змінювати одяг відповідно до сезонів?

Відповідь: Шафи — це простір з обмеженою місткістю, і якщо ми не бачимо всього, що маємо, ми цим не користуємося. Зміна гардеробу — це пекло. Але, крім того, ви перестаєте бачити весь свій одяг. З тим, що відбувається з кліматом, раптом у лютому стає тепло, і ти купуєш щось. Потім дістаєш одяг з антресолі або береш із комори для зміни гардеробу і кажеш: «Ой, та в мене вже є сукня в квіточку».

Питання: Ваше повідомлення, мабуть, не подобається брендам.

Відповідь: Звичайно, моє повідомлення незручне для брендів. Коли я викладала дизайн одягу, я завжди була поганим «цвіркуном сумління». Я радила студентам думати про реальних жінок, але потім було 27 викладачів, які казали, що потрібно бути суперестетичними, хоча потім вони не створюють практичний одяг, який пасує жінці. Бренди повинні виробляти значно менше, повинні більше визначатися з типом людей, для яких вони виробляють, надавати інформацію про те, для якого типу жінки їхній одяг, або навіть в одній колекції вказувати, які речі для одних людей, а які для інших.