Відхід Маріо Варгаса Льоси залишає величезну порожнечу в душах тих, хто торкнувся його творчості та знайшов у його літературі супутника для найщасливіших і найважчих годин. Нобелівський лауреат з літератури помер цієї неділі у віці 89 років, лише через два тижні після святкування дня народження у своєму будинку в районі Барранко, в Лімі — місті з видом на море, з яким він ніколи не розривав зв'язку і куди повернувся, щоб насолодитися останніми заходами сонця.

Про цю сумну звістку повідомив Альваро, його старший син і соратник у незліченних літературних пригодах. "Його відхід засмутить родичів, друзів та читачів по всьому світу, але ми сподіваємося, що вони знайдуть розраду, як і ми, у тому факті, що він прожив довге, багатогранне та плідне життя, залишивши по собі спадщину, яка його переживе", — поділився роздумами син письменника у заяві, поширеній через соціальні мережі.

З минулого року Варгас Льоса розпочав серію "стриманих прогулянок" місцями, що надихнули його творчість. Спираючись на палицю, він відвідав приватний театральний показ адаптації свого роману "Хто вбив Паломіно Молеро?". Трохи згодом він обійшов "Леонсіо Прадо" — військовий коледж, де навчався частину середньої школи та змалював складність Перу в "Місті та псах", романі, що приніс йому славу на початку шістдесятих. Він також пройшовся біля бару, де зародилася "Розмова в Соборі". Останніми його прогулянками стали райони Барріос-Альтос та легендарні "П’ять кутів".

На відміну від інших видатних особистостей, прощання з якими відбувалося в Міністерстві культури, Альваро Варгас Льоса повідомив, що похорон лауреата Нобелівської премії з літератури відбудеться у суворо приватному порядку, в найближчому колі його батька, і що його тіло буде кремовано. "Жодної публічної церемонії не буде. Наша мати, наші діти та ми самі сподіваємося мати простір та приватність, щоб попрощатися з ним у родинному колі та в компанії близьких друзів. Його останки, згідно з його волею, будуть кремовані", — повідомив він.

Велика частина перуанців дізналася про його смерть не стільки з новин, скільки під час футбольного матчу. Саме спортивні коментатори матчу між "Універсітаріо де Депортес" та "Мельгар" повідомили цю новину. Ніби сам Варгас Льоса написав цей епізод власного прощання, обравши "У" — команду "кремових", яку він любив і шанував усе життя, та "червоно-чорних" з "Мельгара" — найпопулярніший клуб Арекіпи, міста біля підніжжя вулкана, де він народився.

У 2011 році Варгаса Льосу оваціями зустріли на стадіоні "Монументаль" під час урочистого вечора напередодні представлення складу "Універсітаріо" того року. Його зробили почесним членом клубу, і, вірний своїй звичці, письменник виголосив пам'ятну промову. "Це найзворушливіша шана, яку я міг отримати. "У" — це набагато більше, ніж футбольний клуб, це міф, легенда, традиція, одна з найпрекрасніших історій, написаних перуанським спортом", — висловився він, змусивши трибуни тремтіти.

Педро Катеріано, один із його найближчих друзів, автор його політичної біографії, висловив свій біль у соціальних мережах. "Маестро і дорогий друже, ти йдеш, залишаючи незгладимий слід величі у світовій літературі. Твоя громадянська боротьба за культуру свободи та захист демократичних цінностей стануть прикладом для наслідування, особливо у твоєму Перу. Історія пам’ятатиме твій подвиг", — зазначив він. У книзі "Варгас Льоса, його інша велика пристрасть" (Planeta) Катеріано пояснює перехід Варгаса Льоси від соціалізму до лібералізму, а також деталі його політичної кампанії у дев’яностих, коли він балотувався на пост президента Перу.

Письменник Альфредо Брайс Еченіке, який ділив різні моменти з Варгасом Льосою з часів їхнього знайомства в Європі, відзначив його щедрість — він завжди знаходив час для колег. "Я багато чим зобов’язаний Маріо. Він був поруч, коли я писав свою першу книгу. На його прохання я дав йому її прочитати", — розповів він в ефірі Radio Programas del Perú. Автор "Не чекайте на мене у квітні" назвав свого друга "перуанцем на всі часи". "Ніхто не представляв нас так, як Маріо. І не лише своєю літературною творчістю, а й усією своєю діяльністю. Його впертістю, його чистотою, його величчю. Я вважаю, що він — перуанець на всі часи".

Зі смертю Маріо Варгаса Льоси закривається завіса золотої епохи письменників цієї частини світу, які вписали свої імена в історію. Варгас Льоса став останнім видатним представником латиноамериканського буму, хто опустив фіранки. Але крім того, він був невтомним і дисциплінованим майстром слова, який геніально передавав свої одержимості до останніх років. У 2023 році він попрощався з літературою романом "Я присвячую тобі свою тишу", а також з журналістикою своєю останньою колонкою "Камінь дотику", поставивши золоту крапку після 33 років безперервної роботи для Джерело новини.

Смерть Варгаса Льоси паралізувала Перу. Його читачі та, звісно, його політичні опоненти осмислюють цю новину. "Смерть мене не лякає. Я б хотів, щоб смерть застала мене за письмом, як нещасний випадок", — сказав він колись. Відданий вогню літератури та фехтуванню політики, Варгас Льоса цієї недільної ночі був прийнятий вічністю.