Під час Другої світової війни німецькі війська підірвали майже всі мости Флоренції, окрім знаменитого Понте Веккьо. Існує версія, що міст врятував місцевий мешканець, який перерізав дроти вибухівки. Але нацисти не знали про секретний прохід над їхніми головами, що дозволяв непомітно перетинати місто. Цей прохід – Коридор Вазарі, названий на честь архітектора Джорджо Вазарі, який збудував його всього за дев’ять місяців у 1565 році на замовлення Козімо I Медічі. Коридор з’єднував Палаццо Веккьо, центр влади Медічі, з Палаццо Пітті, їхньою новою резиденцією. Це дозволяло правителю швидко і безпечно пересуватися містом, уникаючи замахів.

Коридор Вазарі – це кремова будівля, що височіє над різнокольоровими будинками Понте Веккьо. Раніше він був закритий для широкої публіки, але після восьми років реставрації його знову відкрито для відвідувачів. Відтепер, у складі невеликих груп та за попереднім замовленням, можна пройти 750 метрів коридору (вартість квитка до музею – 25 €, а з відвідуванням коридору – 43 €).

Коридор, що робив Медічі «невидимими», символічно підкреслював їхню владу. Медічі, які правили містом з XV по XVIII століття, не мали аристократичного походження, але вміло створили собі імідж величі. «Вони відтворили у Флоренції модель європейських дворів, де правитель ближчий до Бога, живе у паралельному вимірі, а його тіло невидиме для підданих», – пояснює Сімоне Верде, директор музею Уффіці.

Екскурсія триває близько 45 хвилин. Вхід до коридору знаходиться в музеї, а вихід – через непомітні двері біля гроту Буонталенті в садах Боболі палацу Пітті. Козімо I придбав палац Пітті як ще один символ своєї влади, адже родина Пітті була ворогами Медічі. «Він купив його за гроші своєї дружини, іспанки Елеонори Толедської, дочки віце-короля Неаполя. Вони одружилися дуже молодими, йому було 19, а їй 17, і палац тоді знаходився за межами міста, як острів у полі», – розповідає Сімона Пасквінуччі, куратор Уффіці.

Спочатку коридор використовувався для розміщення творів мистецтва з колекції Медічі. «Медічі постійно користувалися коридором. Збереглися придворні записи про те, як взимку діти гралися тут», – зазначає Пасквінуччі.

Відвідування починається з місця, позначеного трагедією. Куратор музею показує порожню раму на стіні біля сходів до галереї. З вікна на початку коридору видно місце, де мафія підірвала бомбу в травні 1993 року. Тоді загинули п’ятеро людей, а кілька творів мистецтва були пошкоджені. У цій рамі була картина «Поклоніння волхвів» Герардо делле Нотті, але вибух знищив її кольори.

Коридор спускається від будівлі до річки, а потім повертає паралельно березі, спираючись на портики. Вікна коридору були зроблені для огляду міста і враження гостей під час весілля сина Козімо I. Вазарі збудував коридор всього за дев’ять місяців, щоб вразити родину нареченої, Джованни Австрійської. «Це був важливий момент для Флоренції Медічі, яка налагоджувала дипломатичні та родинні зв’язки з домом Габсбургів», – каже Пасквінуччі.

Ідея ходити по повітрю, як символ влади, з’явилася в епоху Відродження. У Римі був збудований коридор, що з’єднував Ватикан з замком Святого Ангела. Папа Климент VII з роду Медічі врятувався цим коридором під час розграбування Риму в 1527 році.

Для Медічі будівництво подібного коридору у Флоренції означало піднесення міста до рівня Риму. «Коридор був своєрідним посланням про пишність і меценатство Медічі, яким заздрила вся Європа. Ця мода набула безпрецедентного розмаху, проходячи не лише над річкою, а й над дахами міста. Не випадково Катерина Медічі попросила розширити велику галерею Лувру в Парижі, щоб з’єднати палац з Тюїльрі, наслідуючи приклад Флоренції», – зазначає Пасквінуччі.

Вазарі, маючи карт-бланш від великого герцога, використав середньовічні будинки-вежі на мосту. Їх конфіскували та знесли. Тому прогулянка галереєю проходить по прямій лінії. Однак, досягнувши іншого берега річки Арно, коридор робить дивний обхід, щоб обійти вежу Маннеллі, єдину, що вціліла. «Ця родина не дуже симпатизувала Медічі. Але збереглися документи, що свідчать про прохання містянки до великого герцога не захоплювати вежу, і він погодився», – пояснює куратор музею.

Ще один сюрприз чекає наприкінці маршруту – простір з видом на церкву Санта Фелічіта. Цей храм виконував функції палацової каплиці, і Медічі могли відвідувати месу, не спускаючись до церкви.

Коридор Вазарі – це частина змін, які Сімоне Верде впроваджує в Уффіці, відновлюючи історичну ідентичність багатьох залів. «Уффіці були моделлю європейського музею. Ми хочемо підкреслити філософський сенс цього першородства, відновивши пишність Grand Tour, ідентичність деяких просторів, які були втрачені та забуті», – каже Верде.

Одним з головних завдань музею є демонтаж крану на площі Уффіці, який стоїть там з 2006 року. Про це Верде заявив на відкритті Коридору Вазарі: «Моя друга обіцянка – знести цей клятий кран».