Археологи з Університету Валенсії під час розкопок у Помпеях виявили поховальний рельєф із зображенням пари — чоловіка та жінки. Скульптури, виконані майже в натуральну величину, знаходились у монументальній гробниці некрополя Порта Сарно, розташованого за межами міських стін.

Гробниця являє собою велику стіну з нішами, увінчаними цими двома фігурами. Збереженість рельєфу виняткова. Ймовірно, він зображує подружню пару.

Символізм аксесуарів на жіночій фігурі наштовхнув археологів на думку, що це могла бути жриця Церери, римської богині землеробства та родючості. Намисто з півмісяцем, яке носила фігура, вважалося амулетом, пов'язаним із родючістю землі під впливом місячних циклів.

Інші деталі, такі як поза, браслети, каблучки та гілки лавра, що традиційно використовувалися для благословення, підтверджують релігійний статус жінки. Каблучка на безіменному пальці може символізувати шлюбну обручку.

Якість різьблення та архаїчні риси скульптур дозволяють припустити, що роботи датуються пізньореспубліканським періодом Риму (кінець II ст. до н.е. — 27 р. до н.е.).

Дослідники зазначають, що в давньоримському суспільстві жінки переважно займалися домашніми справами. Статус жриці був одним із найвищих соціальних рангів, доступних жінці. «Жриці відігравали важливу роль у суспільному житті. Вони мали владу, подібну до чоловіків-жерців», — пишуть експерти під керівництвом професора Льоренса Алапонта.

Окрім весталок, присвячених культу богині Вести, жриці Церери були одними з небагатьох публічних жриць, які представляли всю громаду та отримували державне фінансування. Це свідчить про їхній високий престиж. «Ймовірно, цю посаду могли обіймати лише жінки зі знатних родин», — вважають археологи. Землеробство було основою економіки Стародавнього Риму, а богиня Церера мала велике соціокультурне значення.

Культ Церери був широко поширений на півдні сучасної Італії, особливо в Кампанії та Великій Греції. У Помпеях відомо про сім жриць Церери завдяки монументальним написам.

Відкриття було зроблено під час розкопок у рамках проєкту Університету Валенсії «Дослідження археології смерті». Знайдений рельєф наразі реставрують.