Нещодавня публікація звіту Групи експертів ООН з прав людини щодо Нікарагуа (GHREN) виявила переконливі докази причетності армії Нікарагуа до скоєння злочинів проти людяності під час придушення протестів 2018 року. Ці викриття не лише спростовують офіційний наратив, який заперечував участь військових у насильстві, що вже було доведено ЗМІ та організаціями громадянського суспільства.

Згідно зі звітом, вищі військові чини, включно з начальником Генерального штабу Баярдо Родрігесом і головнокомандувачем армії Хуліо Сезаром Авілесом, брали активну участь у репресіях. 20 квітня 2018 року, лише через два дні після початку демонстрацій, відбулася зустріч, на якій офіцерам було запропоновано «нейтралізувати» демонстрантів під приводом протидії нібито «державному перевороту», організованому громадськими організаціями. Ця директива призвела до непропорційного та систематичного застосування сили, що спричинило понад 350 смертей і тисячі поранених.

Окрім прямих репресій, у звіті наголошується, що армія надавала смертоносну зброю парамілітарним групам і проводила розвідувальні операції для виявлення та переслідування опозиціонерів. Ці дії не лише порушують основні права, а й становлять злочини проти людяності, оскільки є частиною державної політики, спрямованої на придушення будь-якої форми інакомислення.

Причетність армії до цих злочинів викликає особливе занепокоєння з огляду на зростаючу роль, яку вона відіграє в режимі Даніеля Ортеги та Росаріо Мурільйо. Активна участь збройних сил у державному насильстві відображає тривожну мілітаризацію політики та поглиблює ерозію інституцій у Нікарагуа, які є абсолютними спільниками автократії президентської пари.

Репресії в Нікарагуа, однак, не обмежуються протестами 2018 року. З того часу уряд посилив свій наступ на будь-яку форму опозиції, включаючи переслідування релігійних лідерів, журналістів і громадських діячів. Міжнародні організації задокументували випадки катувань, свавільних затримань і насильницьких зникнень, що формує систематичну модель порушень прав людини.

Вкрай важливо, щоб міжнародна спільнота вжила конкретних заходів для притягнення винних у цих злочинах до відповідальності. Бездіяльність не лише увічнює безкарність, а й надсилає небезпечний сигнал режимам, які можуть розглядати можливість піти подібним шляхом. Серйозність задокументованих порушень вимагає рішучої відповіді, щоб запобігти нормалізації репресій і насильства в багатьох країнах Латинської Америки. Настав час діяти на захист прав людини та гідності нікарагуанського народу.