Можливо, інтелект – найблагородніша риса людини, яка, в принципі, відрізняє її від інших тварин, але це не визначальна якість її поведінки. Розмістившись у корі головного мозку, інтелект має під собою мозок почуттів та емоцій, а ще нижче – рептильний мозок, який керує базовими інстинктами: голодом, спрагою, сексом, територією – тими потребами, через які людина вбиває собі подібних. Є люди настільки «рептильні», що, хоча ви бачите, як вони ходять навстоячки, насправді вони повзають по землі, як змії. Є люди настільки емоційні, що здатні проковтнути будь-яку отруту у вигляді переконання, батьківщини чи прапора, подану палкою промовою будь-якого божевільного лідера, за яким маса сліпо піде, як стадо овець за козлом.

Ми живемо в епоху переходу від аналогової реальності до цифрової. Молодь вже перебуває в тому лісі, де ти ніхто, якщо не мислиш механічно пальцями і не маєш зелених загострених вух. Найбільш просунуті ось-ось проникнуть у нову реальність штучного інтелекту, тоді як половина людства відстає у аналоговому світі, але настане день, коли ця стара форма буття та мислення залишиться в минулому з ностальгією, бо це буде як втрачений рай, в якому ми були такі щасливі.

Я запитую себе, як уживатимуться разом штучний інтелект і наш рептильний мозок, який керує нашими страхами, нашими символами, нашими богами. Коли людина оселиться в новій реальності, де правда і брехня матимуть ту саму субстанцію, можливо, одного дня її лікар, який попросив повний аналіз, сидітиме у своєму кабінеті з дуже серйозним обличчям і триматиме в руках результат. «Я повинен повідомити вам незаперечну правду», — скаже він. У цей момент вогні штучного інтелекту згаснуть. Лише та «рептилія», якою ми є, стане напоготові.