Кожен з нас має в житті моменти, якими пишається. Можливо, це той день, коли ви дали відсіч хулігану в школі, або вечір, коли кохана людина вперше поцілувала вас під місячним сяйвом на березі моря. Навіть якщо здається, що життя сповнене невдач, завжди знайдеться мить, коли ви проявили мужність або відчули справжнє щастя.

Саме на таких моментах сили й варто зосередитися, щоб зробити крок уперед. «Дайте мені точку опори, і я переверну світ», – казав Архімед. Але чи варто зараз перевертати світ, який і так тріщить по швах?

З одного боку, ми бачимо Дональда Трампа, самозакоханого популіста, який править імперією, керуючись імпульсами, наче римський імператор. З іншого – Володимира Путіна, агресивного тирана, чия поза нагадує про зверхність і готовність до розширення. Ці двоє грають у небезпечну гру, балансуючи на межі ядерної війни, а Європа марно шукає місце за столом переговорів.

В умовах цієї хаотичної реальності є лише один вихід – втеча. Потрібно з усією рішучістю тікати всередину себе, шукаючи ту точку опори, яка допоможе зберегти себе від бруду політики, медійного сміття та оглушливого шуму цього цирку. Згадайте той момент, коли ви сказали «ні», або ту мить щастя, якою були винагороджені. Знайдіть цю точку, встановіть важіль і стрибайте. Якщо цей світ неможливо врятувати, принаймні збережіть себе, залишивши все це лайно позаду.