Міста переживають глибокі демографічні зміни

Кількість дорослих старше 65 років на кожні 100 осіб працездатного віку — від 20 до 64 років — зросла в містах найбільш розвинених країн світу. Експерти прогнозують, що частка людей старшого віку збільшиться з 20,9% до 27,9% в середньому, між 2020 і 2040 роками, в мегаполісах та їхніх околицях 29 країн, що входять до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Це змушує уряди переоцінити політику, щоб ці міські центри стали більш інклюзивними, гарантуючи доступність та рівність можливостей для всіх мешканців незалежно від їхнього віку, як випливає зі звіту «Міста для будь-якого віку», підготовленого багатосторонньою організацією зі штаб-квартирою в Парижі.

Якщо уважно проаналізувати результати країн-членів ОЕСР, найбільше зростання співвідношення людей старшого віку до загальної кількості населення, між 2000 і 2022 роками, було зареєстровано в Кореї (4,8 %), Колумбії (2,9 %), Мексиці (2,6 %), Японії (2,4 %), Чилі (2,4 %) та Польщі (2,2 %). Крім того, хоча сільські райони, як правило, демонструють більш виражені стрибки у частці людей старше 65 років, ніж міські — у 22 з 35 членів — у деяких країнах, таких як Іспанія, цей показник зростав швидше в містах, ніж за їх межами.

Однак міські центри повинні не тільки задовольняти потреби людей похилого віку, але й зберігати свою здатність до зростання, щоб залишатися привабливими для молоді. ОЕСР визначила три аспекти, які визначають інклюзивне місто: міський дизайн та планування, орієнтовані на якість життя мешканців; використання всього економічного потенціалу кожної групи, тобто зміцнення місцевої економіки шляхом інтеграції всіх вікових груп як працівників і споживачів; та забезпечення права на житло для всіх мешканців.

В останньому пункті, особливо критичному у випадку Іспанії з огляду на поточну житлову кризу, ОЕСР наголошує на необхідності інвестувати в доступне житло. У звіті підкреслюється, що відмінності в доступі до житла для молоді, від 20 до 29 років, значно різняться між країнами-членами. У середньому в ОЕСР близько половини молодих людей віком до 30 років живуть з батьками. Однак ця частка значно вища в Іспанії — разом з Грецією, Ірландією, Італією, Кореєю та Португалією — де понад 75% живуть з батьками, згідно з даними за 2022 рік. На відміну від цього, кількість молодих людей, які живуть зі своїми батьками, значно менша в скандинавських країнах, де набагато ймовірніше стати незалежним і жити самостійно, згідно з дослідженням ОЕСР.

Щоб міста не тільки приваблювали молодь можливостями працевлаштування, але й були здатні розмістити їх за доступною ціною, організація пропонує розгорнути заходи, щоб нові домогосподарства могли оселитися поблизу шкіл, джерел роботи, послуг та культурних центрів. Організація наводить кілька прикладів успіху в Італії, Ірландії, США та Греції, з проектами реабілітації покинутих промислових земель, реформування старих квартир для студентів та ініціативами спільного міжпоколіннєвого проживання. Дослідження також пропонує використовувати такі інструменти, як субсидії та використання державних земель, і деталізує, що ці реформи були б корисними не тільки для молодших, але й сприяли б тому, щоб люди похилого віку старіли у своїх домівках, не будучи переміщеними. Дослідження також радить містам усунути архітектурні бар'єри для сприяння мобільності людей похилого віку. І щоб міста також пропонували доступне житло для старших вікових груп.

Ключові дії

Ігнорування потреб людей різного віку в міському плануванні та політиці може призвести до значних соціальних та економічних витрат, як попереджають експерти ОЕСР. Серед них виділяють вплив на систему охорони здоров'я — зі збільшенням державних витрат на обслуговування мешканців похилого віку — та збільшення рівня бідності чи самотності. Це також може суттєво зменшити освітні можливості для дітей, міцність ринку праці та продуктивність. Така ситуація, у свою чергу, зменшить ентузіазм молоді щодо поселення в цих містах.

Щоб допомогти містам адаптуватися, ОЕСР розробила перелік дій для міст, який пропонує ключові дії для урядів різних рівнів. Щодо стратегії, пропонується пріоритезувати інклюзивне міське планування, застосовуючи дизайн для забезпечення доступності та залучення громадян. Крім того, пропонується заохочувати персоналізовані послуги з працевлаштування як для молоді, так і для людей старшого віку, в зусиллях для посилення так званої «срібної економіки». Що стосується управління та генерування ресурсів, заохочують зміцнення мереж співпраці між державним та приватним секторами. Також визнають важливість створення даних, розбитих за віком, для орієнтування політики, із застосуванням інноваційних методів у національних та місцевих опитуваннях. Нарешті, рекомендують координувати політику між рівнями та секторами уряду та обмінюватися найкращими практиками між містами.