Колективні договори та умови праці

Колективні договори, укладені між представниками працівників і роботодавців, регулюють матеріальні умови праці: скільки платять, як оплачуються понаднормові години, дні відпустки тощо. Це те, що дослідники з центру досліджень Iseak називають «інструментальними атрибутами». Фонд, який очолює професор економіки Університету Країни Басків Сара де ла Ріка, фахівець з ринку праці та нерівності, щойно опублікував дослідження, яке намагається перевірити, наскільки важливий для працівників інший вимір роботи, те, що вони називають «внутрішніми атрибутами», як-от право голосу у прийнятті рішень, відчуття мети та задоволення від роботи.

Звіт, заснований на понад 5000 опитуваннях, робить висновок, що другі є надзвичайно важливими, іноді навіть більше, ніж перші, аж до того, що працівники відмовилися б від 31% своєї зарплати в обмін на справедливе ставлення або від 21%, щоб не працювати в стресі. На це впливає той факт, що 56% кажуть, що перебувають під постійним тиском, і лише 38% бачать можливості для підвищення. «Результати показують, що внутрішні атрибути роботи є важливішими за інструментальні аспекти, такі як стабільність роботи та заробітна плата. Такі елементи, як відчуття мети та трудові відносини, пов’язані з кращою продуктивністю праці, яка вимірюється вищим рівнем задоволеності, зусиль і меншим рівнем відсутності», — підсумовує короткий виклад дослідження, підписаний Давідом Мартінесом де Лафуенте та Айноа Осес.

Дослідники роблять рентгенівський знімок того, які внутрішні атрибути переважають у трудових відносинах в Іспанії. «Хоча більшість працівників цінують підтримку своїх колег і насолоджуються своєю роботою, багато хто стикається з важливими проблемами, такими як відсутність дистанційної роботи, обмежені можливості для просування по службі та постійний тиск на робочому місці», — йдеться в дослідженні, яке також аналізує ситуацію в Країні Басків. Це конкретизується в наступних даних: лише 38% бачать можливості для просування по службі; 56% кажуть, що працюють під постійним тиском; 47% вважають, що їхня робота не буде винагороджена, якщо вони добре працюють; 66% вважають себе надто кваліфікованими для своєї посади, а 30% стикаються з повторюваними завданнями, які обмежують їхній розвиток і творчі здібності.

Водночас «60% працівників вважають свою роботу цікавою, 75% насолоджуються тим, що роблять, а 82% відчувають, що їхня робота дає їм відчуття добре виконаної роботи». Ці атрибути, як і матеріальні, різняться залежно від статі: «Чоловіки повідомляють про кращі умови праці як інструментальні, так і внутрішні, порівняно з жінками». Крім того, жінки «частіше працюють в організаціях із соціальними цілями та почуваються менш компетентними на своїй роботі». Опитування також виявляє гірші умови праці в іноземців і молодих людей. Ці працівники віком від 18 до 30 років, хоча й мають роботу з меншою оплатою та стабільністю та інтенсивнішим темпом роботи, «мають більше можливостей для особистого зростання та виділяються відчуттям мети, задоволення та якістю трудових відносин».

Відмінності за секторами

Дослідження також повідомляє про дуже різні баланси залежно від сектора. Інформація та комунікації, фінансова та нерухома діяльність і наукова діяльність «вирізняються поєднанням високої заробітної плати, стабільності та автономії з хорошим балансом між роботою та особистим життям, хоча їм не вистачає чіткої соціальної місії». Водночас промисловий і виробничий сектори пропонують високу заробітну плату та стабільність, «але стикаються з внутрішніми недоліками, такими як відсутність мети та високі ризики для здоров’я». А потім є інші види діяльності, такі як освіта та соціальні послуги, які забезпечують «сильне внутрішнє задоволення, з високим відчуттям мети, але страждають від низьких матеріальних умов, таких як низька заробітна плата та низька стабільність». Інші сектори не мають ні того, ні іншого, як-от сільське господарство, готельний бізнес і діяльність домогосподарств, «що відображає помітну нестабільність з точки зору економічного та особистого добробуту».

Від чого б вони відмовилися, щоб покращити ситуацію?

Аналітики Iseak спробували кількісно оцінити, наскільки населення цінує різні атрибути роботи. Для цього вони розробили експерименти з дискретним вибором, у яких респонденти мали вибирати між двома пропозиціями роботи, які відрізнялися за заробітною платою та іншими конкретними атрибутами. «На основі рішень опитаних розраховується відсоток заробітної плати, який вони готові пожертвувати в обмін на отримання кожного з цих атрибутів», — пояснюють дослідники. За допомогою цього методу вони дійшли висновку, що справедливе ставлення є найбільш цінним атрибутом, оскільки працівники пожертвували б 31% своєї заробітної плати, щоб отримати його. Вони також відчувають загальне неприйняття роботи під тиском або з високими фізичними вимогами, з жертвою заробітної плати в 21% для спокійного темпу та 17%, щоб уникнути виснажливої роботи. «Готовність пожертвувати заробітною платою в обмін на 20-хвилинну поїздку на роботу (порівняно з 40 хвилинами) становить близько 13%», — додають дослідники. За дистанційну роботу вони б відмовилися від 10% своєї зарплати. Крім того, вони б бачили, як зникає 11% їхньої заробітної плати в обмін на роботу в середовищі співпраці або в компанії з соціальною метою. Вони також попереджають про готовність пожертвувати 9% заробітної плати в обмін на доступ до більшої відповідальності та 10% на уникнення повторюваних завдань.

У цьому аспекті також є значні прогалини: жінки готові пожертвувати більшою часткою заробітної плати за негрошові атрибути, ніж чоловіки. «За рівнем освіти, — додає дослідження Iseak, — ті, хто має вищу освіту, виявляють більшу готовність платити за дистанційну роботу, менші фізичні зусилля та середовище співпраці. Однак вони менш схильні жертвувати заробітною платою за спокійний темп роботи чи справедливе ставлення порівняно з людьми з нижчим рівнем освіти». За віком дослідження показує, що молоді люди віддають перевагу кар’єрному росту та автономії у завданнях, тоді як люди середнього віку більше цінують гнучкий графік, близькість до роботи, дистанційну роботу та середовище співпраці. Люди старше 50 років вирізняються більшою цінністю соціального внеску компаній і їхньою чутливістю до справедливого ставлення. «Ці тенденції відображають відмінності в пріоритетах і потребах на різних етапах трудового життя», — зазначають дослідники.

Вплив на прогули

У дослідженні підкреслюється, що «як інструментальні, так і внутрішні аспекти зайнятості значно впливають на трудову поведінку людей», — висновок, підтверджений науковою літературою. Вони вказують, що заробітна плата або зменшення виробничих ризиків є важливими в цьому відношенні, але якість відносин, задоволення від роботи та, особливо, відчуття мети «мають значно більший вплив». Це пов’язано з прогулами, за словами дослідників: «Щодо прогулів, то основні фактори, такі як заробітна плата чи стабільність роботи, не здаються вирішальними. Однак інструментальні умови, такі як здорове робоче середовище та належний темп роботи, пов’язані зі статистично значущим зменшенням днів відсутності на роботі». Вони також посилаються на тихе звільнення (співробітники, які обмежують свою продуктивність мінімумом, необхідним), для якого вони не знаходять чіткого зв’язку із заробітною платою чи типом контракту, але з внутрішнім: «Результати показують, що трудові зусилля збільшуються, коли робота приносить більше задоволення. Цікаво, що більший соціальний зв’язок і менш інтенсивний темп роботи пов’язані з меншими трудовими зусиллями».

Більше уваги на внутрішнє

«Ці результати підкреслюють важливість покращення якості зайнятості не лише за допомогою матеріальних факторів, таких як заробітна плата та стабільність, але й за допомогою нематеріальних атрибутів, таких як відчуття мети, автономія та збалансований темп роботи, щоб підвищити залученість і продуктивність працівників», — зазначають автори дослідження. Вони підкреслюють, що матеріальні аспекти «є важливими», але водночас «певні внутрішні елементи відіграють вирішальну роль у зменшенні випадків опору праці». На їхню думку, «це свідчить про те, що дебати про якість зайнятості часто занадто зосереджуються на заробітній платі, залишаючи осторонь менш помітні виміри, які глибоко впливають на задоволення та продуктивність». «Для осіб, відповідальних за державну політику, і компаній ці висновки свідчать про те, що заохочення робочих місць, які сприяють внутрішнім цінностям, таким як чітке відчуття мети, може бути ефективною стратегією для покращення добробуту працівників, підвищення продуктивності та зменшення витрат, пов’язаних із незадоволеністю працею», — підсумовують фахівці Iseak.