Декількома словами
Економісти обговорюють необхідність введення податків на надбагатих для зміцнення демократії та більш справедливого розподілу багатства.
Протягом останнього десятиліття економісти активно обговорюють та пропонують ідеї оподаткування надбагатих як спосіб зміцнення демократії та забезпечення більш справедливого розподілу багатства.
Сім лауреатів Премії Шведського банку з економічних наук імені Альфреда Нобеля закликали до введення податку на світових мільярдерів, що, за їхніми оцінками, може принести до 250 мільярдів доларів. Ініціатива, підтримана такими економістами, як Дарон Аджемоглу та Пол Кругман, передбачає обкладання майна 3000 найбагатших людей світу, чиї виплати з прибуткового податку варіюються від 0% до 0,6% від їхніх статків, що значно менше, ніж у середнього платника податків.
Основна мета таких заходів – протидія способам ухилення від сплати податків, які використовують найбагатші люди. Економісти відзначають, що в Європі оптимізація податків часто здійснюється через сімейні холдинги, які акумулюють дивіденди поза досяжністю податкових органів. Цей механізм було заборонено в США в 1930 році, що пояснює, чому американські багатії платять більше податків (близько 0,6% від своїх статків), ніж європейські (наприклад, у Франції – лише 0,1%).
У Франції в лютому цього року Національні збори ухвалили закон про введення мінімального податку у розмірі 2% на статки понад 100 мільйонів євро. Мета – забезпечити внесок надбагатих у суспільні витрати на рівні, співмірному із середнім французом. Однак, ця ініціатива, спрямована на усунення привілеїв для мільярдерів, була відхилена Сенатом у червні.
Протягом останнього десятиліття економісти пропонували різні способи прямого оподаткування багатства як найбільш практичний та ефективний метод. У 2014 році економіст Томас Пікетті у своїй праці «Капітал у XXI столітті» показав, що зростання нерівності пов’язане з тим, що прибутковість капіталу зростає швидше, ніж економіка загалом. Тому він запропонував ввести глобальний прогресивний податок на капітал.
Минулого року французький економіст Габріель Цукман, отримавши завдання від G-20, запропонував ввести мінімальний податок у розмірі 2% на мільйонерів зі статками понад 100 мільйонів євро. Цей захід також нейтралізував би регресивні податкові системи в Європі та дозволив би зібрати 67 мільярдів євро в ЄС та 5,2 мільярди євро в Іспанії. У червні Бразилія та Іспанія представили глобальну ініціативу з оподаткування надбагатих, до якої приєдналися Південна Африка та Чилі.
Оподаткування є основою представницької демократії. Громадяни повинні вирішувати, скільки платити податків і на що витрачати ці кошти. Пікетті адаптував цей принцип до сучасної фінансової економіки, вважаючи, що необхідно обкладати капітал, щоб «демократія могла відновити контроль над глобалізованим фінансовим капіталізмом нового століття». На кону стоїть не просто більш чи менш справедливий розподіл податків, а сама демократія.
