Європейці купують та викидають більше одягу, взуття та інших текстильних виробів, ніж будь-коли раніше. Згідно зі звітом Європейського агентства з навколишнього середовища (ЄАНС), опублікованим цієї середи, у 2022 році — останньому році, за який доступні дані — кожен громадянин Європейського Союзу (ЄС) придбав у середньому 19 кілограмів одягу, що на два кілограми більше, ніж у 2019 році. Крім того, держави-члени ЄС за той самий рік виробили близько 6,94 мільйона тонн текстильних відходів, «що еквівалентно 16 кілограмам на людину».

«Зростання економіки, швидке збільшення продажів через інтернет, роль інфлюенсерів» та низькі витрати на виробництво синтетичних тканин сприяли масовому споживанню «швидкої моди», йдеться у звіті.

Доказом цього гіперспоживання швидкої моди є обіг європейської текстильної промисловості. За даними Euratex, головної організації, що представляє текстильну та швейну промисловість у Європі, лише в ЄС цей сектор у 2023 році мав обіг близько 170 мільярдів € та забезпечував роботою близько 1,3 мільйона людей на 197 000 підприємствах.

«Високий вплив на довкілля»

Але вплив усього цього виробництва та споживання текстилю на довкілля та клімат «дуже високий». Зокрема, у 2022 році текстильний сектор посів п'яте місце з 12 категорій за споживанням сировини (після продуктів харчування, житла, транспорту та ресторанів і готелів). У цифрах це означає, що було використано загалом «234 мільйони тонн сировини (такої як нафта, природний газ та бавовняні волокна) для виробництва всього одягу, взуття та домашнього текстилю», які європейці спожили того року, тобто в середньому 523 кілограми на людину. «Темний бік полягає в тому, що дві третини цих матеріалів видобуваються за межами ЄС», — підкреслюють експерти ЄАНС.

У 2023 році знадобилося 234 мільйони тонн сировини для виробництва всього одягу, взуття та домашнього текстилю, спожитого в Європі.

Щодо води, звіт оцінює, що у 2022 році європейське споживання текстилю вимагало 5,3 мільярда кубічних метрів так званої «блакитної води» — поверхневої або підземної води, що використовується для зрошення, промислових процесів або побутових потреб. Ці цифри ставлять споживання текстилю на четверте місце за використанням води. Більша частина, за даними ЄАНС, була витрачена на зрошення бавовняних полів для виробництва натуральних волокон, і 85% цієї води було спожито за межами Європи, переважно в Азії.

Водночас весь ланцюжок створення вартості текстильних виробів в ЄС (від виробництва та продажу до купівлі чи переробки) спричинив «викиди близько 159 мільйонів тонн CO₂». Це еквівалентно «355 кілограмам CO₂ на людину на рік або 1800 кілометрам поїздки на стандартному бензиновому автомобілі», — пояснює ЄАНС. Ці цифри ставлять текстильний сектор «на шосте місце серед категорій побутового споживання, що чинять найбільший тиск на клімат». Агентство нагадує, що близько 70% викидів відбуваються за межами Європи, переважно в Азії, де зосереджена більша частина текстильного виробництва.

Однак високе споживання текстилю в Європі не супроводжується належною переробкою. «Так званий рівень збору текстилю» або переробки є дуже низьким, «лише 15%, що означає, що 85% текстильних відходів втрачаються у сміттєспалювальних заводах або опиняються на звалищах», — пояснюють автори звіту. Крім того, ЄАНС оцінює, що «від 4% до 9% усіх текстильних виробів, що продаються в Європі, знищуються до їх використання», тобто від 264 000 до 594 000 тонн.

Експорт вживаного текстилю

Одночасно зі зростанням споживання одягу експорт вживаного текстилю потроївся: з 550 000 тонн у 2000 році до 1,4 мільйона тонн у 2019 році. «Відтоді обсяг залишався відносно стабільним», і у 2023 році знову було експортовано 1,4 мільйона тонн, зазначає ЄАНС.

Однак, хоча експорт вживаного текстилю з ЄС є заходом циркулярної економіки, заснованим на повторному використанні, «дослідження показують», що одяг та інші текстильні вироби «потрапляють у дуже складну схему торгівлі, сортування, повторного використання, переробки та захоронення, а також спалюються або викидаються в природу в країнах переважно Африки та Азії». Дослідження, яке відстежило 15 предметів одягу з геолокацією, залишених у контейнерах у різних містах, продемонструвало високу екологічну та соціальну ціну споживання дешевого одягу, особливо на Глобальному Півдні.

За даними ЄАНС, вживаний текстиль, що надходить до Азії з Європи, «зазвичай сортується, а потім реекспортується, переробляється або потрапляє на звалища, спалюється чи викидається в природу». В Африці ж, продовжує звіт, «його повторно використовують та продають на місцевих ринках або він опиняється на звалищах, спалюється чи викидається в природу».

Рамкова директива ЄС про відходи зобов'язує держави-члени з 2025 року «створити системи роздільного збору вживаного текстилю». Цей захід матиме, за даними ЄАНС, позитивні та негативні наслідки. З одного боку, збільшиться частка текстильних відходів, зібраних окремо. Однак агентство попереджає, що «чим більше викинутого текстилю потребуватиме обробки, тим можливіше збільшення обсягів експорту», перекладаючи проблему текстильних відходів знову на Глобальний Південь. Тому, підсумовує звіт, необхідна «зміна в текстильній системі», яка б робила ставку на вищу якість, триваліше використання одягу, повторне використання, ремонт та ефективну переробку.