Підтримка, яку віцепрезидент Єврокомісії Стефан Сежурне висловив сталеливарній та хімічній промисловості Іспанії, зокрема каталонській, була запланована давно. Проте, вона набула ще більшої ваги останніми днями через геополітичні коливання, що почалися з приходом Дональда Трампа до влади у США. У середу набули чинності мита у 25% на сталь та алюміній, що імпортуються до США, що має значний вплив на європейський сектор. У відповідь Брюссель оголосив про введення податків на американські товари на суму близько 26 мільярдів євро.

Але для захисту європейської промисловості потрібно реагувати не лише на дії Трампа. Єврокомісія також зосереджена на Китаї, і вже готує нові протекціоністські заходи та заходи для стимулювання внутрішнього ринку. Сежурне висловив свою підтримку промисловості візитом на заводи Repsol та Celsa. Президент Celsa, Рафаель Вільясека, нагадав, що сталеливарний сектор опинився під загрозою через китайську конкуренцію: через низький попит в Китаї, китайські сталеливарні заводи наводнюють Європу своєю продукцією, яка не відповідає європейським стандартам сталого розвитку.

«Світ змінився, і Європа повинна змінюватися та адаптуватися», – заявив Сежурне, який є віцепрезидентом Єврокомісії та комісаром з питань процвітання та промислової стратегії. Після зустрічі з президентом Женералітату Сальвадором Ілла в четвер, Сежурне відвідав найважливіші об'єкти важкої промисловості Каталонії. Разом з міністром промисловості Жорді Ереу та радником з питань бізнесу Женералітату Мікелем Сампером вони відвідали промисловий комплекс Repsol у Таррагоні, нафтохімічний полігон та так звану «водневу долину» цього регіону, а потім поїхали до Кастельбісбаля, на завод Celsa, найбільшого виробника сталі в Європі, де всі троє провели прес-конференцію на фоні сталевих котушок. Візит відбувся в рамках святкування перших 100 днів роботи Єврокомісії і після презентації Пакту за чисту промисловість, програми Єврокомісії для стимулювання промисловості.

Під час презентації Вільясека – президент Celsa з тих пір, як компанія після судового процесу перейшла до рук кредиторів, які володіли боргом, накопиченим компанією під керівництвом сім'ї Рубіралта – підсумував основні виклики, з якими стикається сектор, і зазначив, що вони надходять не лише з США, але й переважно з Китаю. «Існує екзистенційна загроза через падіння попиту в Китаї, який, однак, зберіг свої рівні виробництва, що призвело до наводнення китайської продукції в Європі. Ми масово імпортуємо сталь, субсидовану Китаєм і вироблену без європейських стандартів, і це ставить під загрозу життєздатність багатьох європейських виробників», – сказав Вільясека, який нагадав, що майже вся сталь, яку вони виробляють, перероблена з металобрухту: «Циркулярна економіка – це не прагнення, це наша реальність».

Введення мит з боку США лише посилює цю логіку: не маючи можливості продавати в США, багато компаній розглядатимуть Європу як альтернативний ринок, що залишить європейським виробникам ще менше можливостей для маневру. Радник Сампер також уточнив, що «з 3100 каталонських компаній, які мають інтереси в США, 427 можуть постраждати, і це може мати вплив у розмірі 279 мільйонів євро».

У контексті, коли Європа шукає способи здобути суверенітет і менше залежати від великих держав, зокрема у сфері безпеки, сталеливарна промисловість є ключовою, і Сежурне був дуже відвертим: «Найкращий захист – це конкурентоспроможність. Немає притулків чи будівництва без цементу, ні амуніції без сталі». Наступного тижня Єврокомісія представить свою комплексну стратегію для сталеливарного сектору, і Сежурне анонсував, що ведеться робота над впровадженням нових заходів. Один із них – продовжити після 2026 року застережний пункт – який захищає європейський ринок від надмірного імпорту продукції з інших країн, що не входять до ЄС. Інший – застосувати механізм, щоб запобігти потраплянню продукції, виготовленої з неєвропейської сталі. І ще один – стимулювати попит, дозволяючи включати мінімальний відсоток європейської сталі в державні тендери.

Інше питання полягає в тому, як Європа може гарантувати наявність сировини, щоб європейські компанії могли виробляти, не страждаючи від постачання, оскільки наразі, за словами віцепрезидента, залежність від деяких видів сировини досягає 90%. У зв'язку з цим Сежурне пояснив, що Єврокомісія працює над «спільною закупівлею сировини» і визначила 16 видів стратегічної сировини, для яких Брюссель хоче створити спільний запас, тобто резерви, які зберігатимуться – якщо не буквально на складі, то принаймні як гарантована виробнича потужність – щоб не розривалися ланцюги поставок у разі переривання потоку з-за кордону.

«Якщо потік перерветься і ми будемо залежні, промисловість впаде. Наша відповідальність – виробляти більше в Європі», – пояснив Сежурне. Незважаючи на те, що всі ці плани передбачають реагування на зовнішні загрози, віцепрезидент Єврокомісії чітко заявив, що намір Брюсселя – відновити діалог, якщо це можливо: «У цих торговельних конфліктах ніхто не виграє. Зараз цей діалог можна побудувати, і ми спробуємо перенести його в офіси, подалі від соціальних мереж».