Виходячи зі свого номера в The Georgian House, я спускаюся в бар на першому поверсі та бачу групу літніх людей, які грають на укулеле. Вони співають незнайому пісню, але вона дарує гарний настрій, спокійну радість. Без поспіху. Я виходжу на головну вулицю Сент-Енн, Вікторія-стріт. Людей майже немає, хоча вже сьома година вечора в кінці липня. Світить сонце. Навпроти, через дорогу, – приміщення з великою вітриною. Це Riduna Radio, місцева радіостанція. У студії я бачу диктора років 60-ти, оточеного платівками.

«Камені спотикання» (Stolpersteine) – це золоті бруски, що виступають над тротуаром, змушуючи перехожих подивитися вниз і згадати жертву нацистського Голокосту. В Європі їх майже 100 000. Родина Антоніо Гарсії Хевіа, який загинув у концтаборі Маутхаузен-Гузен (Австрія), зіткнулася з відмовою муніципалітету Онторія-дель-Серрато (Паленсія, 150 мешканців). Мер (від Народної партії) проти встановлення такого каменя, натомість пропонує встановити меморіальну дошку на кладовищі, майже непомітну.

Лист датований 25 липня 1952 року. У ньому французьке міністерство у справах ветеранів та жертв війни засвідчило Іспанії, що, згідно з архівами, Антоніо Гарсія Евіа, уродженець Онторії-де-Серрато (Паленсія), помер у нацистському комплексі концтаборів Маутхаузен-Гузен, в Австрії, 9 липня 1941 року. Лист так і не дійшов до його родини і десятиліттями залишався на полицях Міністерства закордонних справ Іспанії, поки асоціація пам'яті не знайшла його, і нащадки Антоніо дізналися, що їхній родич став жертвою нацистського жаху.