Щодня світом курсують фінансові потоки. Капітал не має національності. Про це знають економісти, які вже давно наголошують на зростаючій важливості руху грошей між людьми, розділеними тисячами кілометрів. Це відомо урядовцям, які поступово відмовляються від економічного протекціонізму в глобальній економіці. І, перш за все, це знають мігранти, які звикли давати та отримувати допомогу, незважаючи на країни та моря.
Сумна правда про це нове, грубе й репресивне обличчя Сполучених Штатів полягає в тому, що воно зовсім не нове. Воно завжди було там, як завжди існує темний бік Місяця, хоча його ніхто й не бачить. Його важко розгледіти, бо нам засліплює очі блиск багатства та влади, підкріплений потужною пропагандою, що невпинно ллється на нас у будь-який час дня і ночі – у кіно, на телебаченні, на рекламних щитах, у мільйонах міражів соціальних мереж.
Захоплені слова міністра Ельми Саїз про нормативні акти, які вона сама ініціювала, тепер контрастують із шквалом критики та здивування з боку юристів, підприємців та неурядових організацій щодо майбутнього десятків тисяч шукачів притулку, які залишаться без документів і будуть змушені покинути свою роботу, щоб зануритися в нелегалність.