Освистувати Вінісіуса на «Сантьяго Бернабеу» у квітні, коли вирішується доля Ла Ліги і за три дні до матчу Ліги Чемпіонів, після того, як завдяки йому команда вийшла у фінал Кубка, і коли на інших стадіонах його називають «мавпою» або бажають смерті з 18 років — це властиво тому обмеженому мадридському фанатизму, який ніяк не викоріниться повністю.

У 1991 році Хуан Карлос Ферреро програв чемпіонат Іспанії з тенісу серед юнаків з рахунком 6-1, 6-0 Луїсу Торресу де ла Оса. Через кілька місяців, на Гран-Канарії, Де ла Оса вдарив Ферреро, причини чого він не пам'ятає, лише напружену дискусію в тенісному клубі, сумний погляд Ферреро та тишу навколо. Через три-чотири роки, так і не досягнувши тих висот, як на тому чемпіонаті, Де ла Оса зіграв на челенджері ATP в Real Club de Tenis Coruña. Його вибили: він заявив, що «ситий тенісом, життям, тим, що дівчата, спершись на огорожі, завжди дивляться на моїх суперників».