Етнограф Анна Ловенхаупт Цінг у 2004 році написала есе «Тертя. Етнографія глобальної пов’язаності». У ньому вона розповідає про свої дослідження в джунглях Індонезії, коли місцеві громади зіткнулися з компаніями, що прагнули експлуатувати каучук. Конфлікт між селянами, інженерами, екологами та урядом створив те, що вона називає «прикордонними зонами». Цінг стверджує, що вони провокують дикість, змішують бачення, породжують плющ та насильство. Проте, вона зазначає, що ці зони тертя також є родючим ґрунтом для появи нового, чогось, що доведеться вчитися регулювати разом.