Якщо цього четверга, одразу після оголошення про незвичну операцію, під час якої Мексика відправила до Сполучених Штатів 29 наркоторговців, йшлося про екстрадицію, то вже за кілька годин почали виникати сумніви та множитися запитання щодо того, яке юридичне обґрунтування насправді прискорило передачу та розблокувало процеси екстрадиції, які роками застрягали в судах.

Влада США використовувала різні терміни: передача, як заявила Генеральна прокуратура; екстрадиція, як заявив Білий дім; видворення, як заявив Державний департамент. Цієї п’ятниці мексиканський прокурор Алехандро Герц на прес-конференції пояснив, що це не була екстрадиція відповідно до двостороннього договору між двома країнами з цього питання, а «відправлення», розпливчаста фігура; міністр безпеки Омар Гарсія Харфух говорив про «передачу». Прокурор Герц пояснив, що операція була здійснена на пряме прохання Сполучених Штатів і що Мексика відповіла на основі Закону про національну безпеку та конституційної статті, яка дозволяє главі виконавчої влади Клаудії Шейнбаум зберігати її. Несподіваний ресурс мав на меті подолати глухий кут, до якого дійшли кілька запитів на екстрадицію, поданих Вашингтоном, які наркобарони та їхні адвокати зуміли відкласти в судах за допомогою клопотань про захист, деякі з яких тривали більше десяти років.

Гарсія Харфух вказав на відповідальність судової влади за блокування процесів екстрадиції, а також на «домовленості» між наркоторговцями та «деякими суддями, які прагнули їм допомогти, як це вже робилося в інших випадках і протягом багатьох років». Президент Шейнбаум вказала на корупцію в судовій системі, через кілька годин після того, як стало відомо, що суддя наказав звільнити Розалінду Гонсалес Валенсію, дружину лідера картелю Халіско – Нове покоління (CJNG), Ель Менчо, яка була засуджена за відмивання грошей. «Корупція в судовій владі в нашій країні є жахливою та образливою», — сказала президентка.

Договір про екстрадицію між Сполученими Штатами та Мексикою, який діє з 1974 року, передбачає, що країна, яка запитує, не може накладати на особу смертну кару, якщо країна походження не передбачає такого покарання у своїх законах. Однак, оскільки «відправлення» кримінальних лідерів відбулося не відповідно до цієї норми, Вашингтон розглядає можливість вимагати смертної кари для деяких із них у суді, як у випадку з Рафаелем Каро Кінтеро, обвинуваченим у вбивстві агента DEA Енріке Кікі Камарени в 1985 році. Плутанина, однак, не припиняється. Прокурор Герц заявив, що жодного з переданих ватажків не можна стратити. «У нас є дуже чітка домовленість про те, що законодавство, подібне до мексиканського, яке не має такої санкції, має поважатися в країнах, де ми маємо угоду», — зазначив він. «Коли операція підпорядковується міжнародній конвенції, як у цьому випадку, умови цієї конвенції повинні поважатися», — додав він.

Прокурор Герц зазначив, що Вашингтон подав до Мексики «офіційний», «письмовий» і «конкретний» запит на проведення операції спеціально проти 29 ватажків у рамках Палермської конвенції, угоди ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю, яка встановлює настанови щодо екстрадиції (фігура, яку, знову наполягав чиновник, не використовувалася). «Був обґрунтований запит від уряду Сполучених Штатів, і це було причиною того, що вся ця процедура була запущена», — пояснив він. Герц додав, що інституційна мобілізація була негайною. «Не минуло й кількох годин з моменту надходження, скликали Раду національної безпеки, провели аналіз на цьому засіданні, перевірили юридичні підстави, чи вони виконані, і приступили до виконання. Це було негайне питання», — зазначив він.

Преса наполегливо запитувала Герца про конкретну правову підставу, на якій ґрунтувалася операція. «Вони не дали їй найменування. Просто дотримались закону», — відповів чиновник. Генеральна прокуратура США зазначила, що передача Мексикою кримінальних лідерів відбулася відповідно до Виконавчого указу 14157, підписаного президентом США Дональдом Трампом, яким п’ять мексиканських картелів були оголошені терористичними організаціями. Чиновник зазначив, що правова основа, за якою Мексика виконала свою частину, міститься в Законі про національну безпеку, де, за його словами, «встановлено параметри необхідності з міркувань політичної стабільності як у Мексиці, так і в Сполучених Штатах». Він також послався на статтю 89 Конституції, в якій детально описані обов’язки виконавчої влади, одним з яких є «збереження національної безпеки». «Пам’ятайте, що не застосовується закон про екстрадицію. Це запит про національну безпеку, який США обґрунтували злочинною поведінкою цих людей у цій країні, що збігається з процедурами та знаннями, які ми маємо щодо доказів їхньої поведінки», — заявив він.

Тривалий процес екстрадиції вже викликав скарги з Вашингтона. Минулого року тодішній посол у Мексиці Кен Салазар розкритикував суддів, які понад десятиліття затягували процес братів Мігеля та Омара Тревіньо Моралеса, відомих як Z-40 і Z-42, лідерів кровожерливого картелю Los Zetas. Герц визнав, що юридичний ресурс, використаний для уникнення передачі злочинців, створив прецедент. «Відкрилася опція, яка була в межах мексиканського законодавства і яку вони [американці] використали», — сказав він. Чиновник стверджував, що «рішення, які приймаються» проти організованої злочинності, в першу чергу приносять користь мексиканцям.