Криптовалютна лихоманка в Придністров'ї

Сепаратистський регіон Придністров'я, колишній радянський анклав з проросійською більшістю, у 2018 році захопився індустрією криптовалют, підштовхнутий Москвою. Закон, який, як вони вважали, мав стимулювати їхню збіднілу економіку, так і не запрацював. Ця бунтівна територія, відколи проголосила незалежність у 1990 році, щоб уникнути об'єднання з Румунією, жила завдяки милості Росії, яка надавала газ за ціною, близькою до нуля євро. Така низька вартість дозволяла громадянам платити копійки на місяць за споживання електроенергії, підприємствам нечесно конкурувати на зовнішньому ринку, а самопроголошеним правителям фінансувати бюджет.

Однак рішення України припинити транзит російського газу своєю територією з 1 січня цього року зруйнувало наміри сепаратистської влади, яка була змушена закрити ферми цифрових активів, оскільки довелося припинити постачання енергії промисловості та припинити постачання опалення та гарячої води майже на місяць. «Використання дешевої російської сировини для отримання незаконних прибутків було константою незаконної російської присутності в регіоні», — пояснює Міхай Ісак, експерт з політичних питань у зоні конфлікту.

Найбільшим бенефіціаром системи став конгломерат компаній «Шериф», заснований двома колишніми шпигунами, про що свідчать незалежні журналістські розслідування. Від автозаправних станцій до мереж супермаркетів, телекомунікаційних, енергетичних, алкогольних і сталеливарних компаній, а також футбольного клубу, ця група підтримує політичне та економічне життя цього анклаву, де проживає близько 200 000 людей. «Різні російські олігархи намагалися запустити індустрію криптовалют у Придністров'ї з 2017 року, але Ігорю Чайці, сину Юрія Чайки, колишнього генерального прокурора Росії та близького соратника президента Володимира Путіна, вдалося монополізувати сектор», — запевняє Ісак, який наголошує, що його тісна співпраця з колишнім президентом Молдови Ігорем Додоном і власниками «Шерифа» використовувалася російськими спецслужбами для спрямування грошей проросійським політичним силам Молдови. Це майже поставило під загрозу перемоги прозахідної президентки Маї Санду та референдум щодо вступу до ЄС минулої осені.

Вісь цієї крипто архітектури базувалася на Дубоссарській електростанції на території Придністров'я, яка понад три десятиліття живиться безкоштовним газом від «Газпрому» для виробництва великої кількості енергії. «Ця незначна ціна виявилася привабливою для зловісних інтересів російських олігархів, які також відкрили шахти [криптовалют] на інших окупованих територіях у Грузії та Україні», — стверджує аналітик. Розвиток технологій на основі блокчейну був одним із пріоритетних інвестиційних напрямків у регіоні. Окрім дешевої енергії, не стягувалися податки чи інші обов’язкові платежі, а також не вимагалося отримання спеціального дозволу чи інших дозвільних документів, пов’язаних із захистом даних.

Функціонування шахт цифрових активів у кількох містах призвело до подвоєння споживання електроенергії, оскільки криптовалюти потребують масової однорангової комп’ютерної мережі, системи, яка дозволяє здійснювати транзакції між приватними особами безпосередньо. Однак енергетична криза, спричинена припиненням транзиту російського газу через Україну, змусила Тирасполь досягти угоди з урядом Молдови про закупівлю вуглеводнів на міжнародному ринку та вжити заходів для економії. Без попередження, 6 лютого, Верховна Рада Тирасполя скасувала закон, сприятливий для криптовалют, у відповідь на звинувачення в тому, що ці ферми працювали під час енергетичної надзвичайної ситуації. «Ситуація виходила з-під контролю, місцеві компанії почали експортувати гірниче обладнання, бізнес, який контролювався спецслужбами Придністров'я», — підсумовує Ісак.