В Європейському Союзі назріла нагальна потреба в переозброєнні. Необхідність захисту турбує не лише країни, що межують з Росією, яка має імперські амбіції. Але для фінансування цього потрібні кошти. Європейська комісія зробила перший крок, запустивши план переозброєння ЄС, і кілька столиць, які заявляли про намір рухатися в цьому напрямку, схоже, прискорили темп. Все це відбувається на тлі тиску, спричиненого американцем Дональдом Трампом і його швидким зближенням з Москвою.

Поштовх був настільки сильним, що проник у переговори про формування уряду в Німеччині, де ставку на фінансування гонки озброєнь робитимуть за рахунок боргу – фіскальної «базуки», яка передбачає глибоку зміну курсу в країні, де донедавна сувора економія була обов’язковою умовою. Це навіть змусило Берлін у середу в Брюсселі попросити, щоб у фіскальних правилах було знайдено постійне місце для цих витрат.

Франція, навпаки, схоже, схиляється до підвищення податків, шлях, який вже досліджували такі країни, як Естонія, яка просуває тимчасове підвищення податків, таких як ПДВ та податок на доходи фізичних осіб, до 2028 року. Все більше країн йдуть цим шляхом пошуку формул для фінансування переозброєння.

«Ці додаткові витрати на оборону з часом доведеться враховувати в національних бюджетах, або шляхом підвищення податків, або шляхом скорочення витрат, цього не уникнути», – попереджає високопоставлене джерело в ЄС. «Дивіденди миру, якими ми користувалися багато років, десятиліттями, більше не існують. Це нова реальність, з якою ми стикаємося», – додає він.

Як цифри поточних витрат на оборону, так і фіскальні плани, які держави-члени надіслали до Брюсселя минулої осені, показали чітку різницю. З одного боку, були партнери, які розглядали збільшення військового бюджету як першочерговий пріоритет до повернення Трампа в Білий дім. А з іншого – ті, хто ставиться до цього спокійніше, незважаючи на те, що взяли на себе зобов'язання НАТО досягти 2% ВВП на військові витрати. Франція чи Іспанія знаходяться в останній групі: їхні фіскальні плани свідчать про те, що вони мають намір досягти цього мінімального рівня у 2028 та 2029 роках відповідно.

Хоча президент Франції Еммануель Макрон, який взяв на себе роль «шептуна» Дональда Трампа і, разом із Великою Британією, головного посередника між Європою та республіканцем, змінив тон протягом останніх тижнів і наголосив на необхідності величезних фінансових вливань в оборону. Натомість Данія, країна, яка активно підтримує Україну та переозброєння з початку вторгнення, досягла цієї суми у 2023 році. «Уряд Данії визначив оборону та безпеку таким же пріоритетом, як і екологічний перехід», – йдеться в її фіскальному плані. Інші країни Північної Європи, Фінляндія та Швеція, нещодавні партнери НАТО, також надають великого значення цій статті бюджету в документах, надісланих до Комісії.

Брюссель надіслав дуже чіткий сигнал про те, що настав час витрачати кошти на безпеку та оборону. Він оголосив, що готовий призупинити фіскальні правила, щоб держави не турбувалися про те, чи перевищують вони ліміт річного дефіциту, встановлений договорами ЄС, – ті самі символічні 3% валового внутрішнього продукту. Комісія підрахувала, що якщо протягом наступних чотирьох років двадцять сім країн збільшать свої витрати на додаткові 1,5% ВВП, це становитиме приблизно 650 мільярдів євро.

Цифри Європейської комісії містять приховане повідомлення: нове магічне число інвестицій в безпеку та оборону становить 3,5% ВВП, тому що президентка Комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що ЄС в цілому вже досяг зобов’язання, підписаного з Альянсом.

Однак оголошення Брюсселя не означає, що в бюджетах є ресурси для фінансування закупівель зброї, найму більшої кількості солдатів, будівництва інфраструктури чи інвестицій у дослідження та розробки. Те, як кожна країна збирається це робити, значною мірою залежатиме від її фіскальної сили. У Німеччини вона є. Єдиною перешкодою є конституційне обмеження боргу, яке консерватори та соціал-демократи – ймовірні формування наступного уряду – готові реформувати, щоб дати простір для витрат. Ця зміна передбачає структурний поворот, а не щось тимчасове, як тимчасове призупинення фіскальних правил. Звідси й заклик Берліна в середу на зустрічах послів, які готували Європейську раду в четвер, вивчити, як звільнити місце для цього збільшення бюджету на військові рахунки, як повідомило агентство Bloomberg і підтвердив Джерело новини.

Натомість міністр фінансів Франції Ерік Ломбард виступає за підвищення податків. Франція вже має дуже великий борг. Щоб витрати на оборону не збільшили його ще більше, Париж позитивно ставиться до фонду в 150 мільярдів євро, який Брюссель оголосив для фінансування переозброєння. Те ж саме відбувається з Іспанією та Італією. Жодна з цих трьох країн не досягла мінімального рівня витрат у 2% ВВП, якого вимагає НАТО, минулого року.

Польща лідирує за витратами. Польща має намір підтримувати рівень витрат вище 4% ВВП до 2028 року. Головний партнер у Східній Європі є не лише європейською країною НАТО, яка найбільше інвестує в оборону, але й першою в списку 32 союзників НАТО. Він навіть перевершує США.

Тиск з боку республіканця Дональда Трампа, який закликав європейських союзників НАТО збільшити свої військові витрати до 5% ВВП з 2%, які передбачені поточними зобов’язаннями, є величезним. І в міру наближення саміту Альянсу, який відбудеться в червні в Гаазі, дебати про збільшення цієї цифри до 3,5% загострюються. Однак є країни, які навіть не досягають узгоджених 2%, як-от Іспанія, остання в черзі, з 1,28% свого ВВП на військові витрати, відсоток, який вона сподівається збільшити до 2% лише у 2029 році.

Інша з країн, яка найменше інвестує, Бельгія, яка витрачає 1,31%, оголосила, що розширить свій оборонний бюджет до 2% до літа та цього саміту, який наближається. Для цього їй знадобиться близько 4 мільярдів євро додатково, як пояснив її новий прем’єр-міністр, фламандський націоналіст Барт Де Вевер.

Вимоги Вашингтона надходять в той час, коли кілька столиць стикаються з дуже жорсткими державними рахунками. Дехто закликав Європейську комісію включити субсидії до свого нового плану переозброєння, на додаток до позик із спільним боргом – вперше цей безпрецедентний шлях відкривається для військових витрат – і фіскального простору, щоб держави-члени могли позичати кошти на оборону, не отримуючи догани.