Що спадає на думку, коли уявляєте собі мазохіста?

Американська письменниця Лей Коварт припускає, що це може бути хтось, хто дихає крізь отвір у латексному костюмі. Або людина, яка занадто багато працює, нав'язливо гризе нігті або займається балетом до оніміння та синців на ногах. Мазохістом, запевняє Коварт, може бути любитель татуювань чи гострих соусів, або ультрамарафонець, який записується на забіг без фінішної лінії. «Чи бачите ви спільне між ними всіма?» – запитує журналістка у своїй книзі «Болісно смачно: наука і культура навмисного болю», яка ще не перекладена українською мовою. І трохи нижче відповідає: «Ці люди навмисно обирають біль».

Кожен може, так чи інакше, бути трохи мазохістом і насолоджуватися цим. Існує спектр, де так званий доброякісний мазохізм є одним із відтінків. Дослідження, опубліковане наприкінці 2023 року, визначає його як «пошук насолоди у звичайних неприємних відчуттях, які тіло інтерпретує як відразливі». Ці відчуття, на перший погляд, викликають огиду, але швидко супроводжуються відчуттям задоволення.

Як виглядає задоволення і біль у мозку

Кароліна Дидух-Хазар, дослідниця з Університету Вюрцбурга (Німеччина) і автор дослідження, опублікованого в Journal of Research in Personality, згадує, що зіткнулася з цим терміном, коли вивчала, чому деякі люди люблять брати участь у діяльності, яка зазвичай викликає відразу або смуток. «Наприклад, чому деякі люди віддають перевагу читанню книг Достоєвського замість творів Марка Твена, перегляду фільмів, таких як «Втеча з Шоушенка», замість «Блондинки в законі», або перегляду відео з прищами, що лопаються, замість роликів з милими котиками». Зрештою, зрозуміти, чому люди шукають задоволення, розваги і навіть насолоду, беручи участь у неприємній, але нешкідливій діяльності, яка не має справді шкідливих наслідків.

Науковець порівнює ці практики з сексуальним мазохізмом, де також є нюанси, але в кінцевому підсумку прагнуть до отримання задоволення через приниження або побиття. «Ці дії є як болісними, так і шкідливими», – уточнює авторка. При доброякісному мазохізмі реальної шкоди не існує.

Маріана Кастільо, психіатр з HM Hospitales, пояснює, що у доброякісних випадках «головне, щоб навколишнє середовище було контрольованим і щоб не було пошуку таких інтенсивних відчуттів». Вона також відрізняє їх від тих людей, які тішаться надто високими піками адреналіну, як-от ті, хто стрибає з літака з парашутом. «Їм не потрібно, щоб навколишнє середовище було безпечним, як у доброякісних мазохістів, і замість того, щоб шукати біль або неприємні відчуття, вони шукають кайф», – додає вона.

Пояснення феномену

На початку 2023 року група дослідників з Кембриджського університету опублікувала статтю, в якій пояснювали, що доброякісний мазохізм – це явище, яке «включає в себе неправильну інтерпретацію тілом досвіду як загрозливого, що, при усвідомленні відсутності реальної небезпеки, породжує задоволення». Дидух-Хазар уточнює: «Можливе пояснення того, чому існують такі люди, полягає в тому, що вони насолоджуються раптовою зміною, яка виникає, коли розуміють, що розум був обманутий тілом».

Ця зміна вказує на те, що загроза не є реальною, хоча тіло її інтерпретує як таку. Під час перегляду фільму жахів або катання на американських гірках частота серцевих скорочень збільшується і вивільняється адреналін. Тіло реагує на ці стимули так само, як і реагувало б, якби посеред прогулянки лісом зустріло ведмедя. «Задоволення виникає, коли ми усвідомлюємо, що загроза не є реальною», – каже Дидух-Хазар. А Кастільо додає: «Це дозволяє послабити пильність і віддатися тілесним відчуттям».

Попередні дослідження показали, що відчуття болю і задоволення активують схожі ділянки мозку, які навіть гіперпов'язані між собою. Сантьяго Гарсія Соріано, психолог, пов'язаний з Офіційним коледжем психології Мадрида, запевняє, що «канали задоволення і болю настільки тісно пов'язані між собою, що коли відчувається одне й те саме відчуття, тіло може розуміти його як приємне, якщо воно легке, або як болісне, якщо воно занадто сильне». Різниця полягає в інтенсивності стимулу та в інтерпретації мозком ситуації залежно від її контексту.

Тому важко визначити, чи є доброякісний мазохізм універсальним пошуком у людей, чи він визначається історією та культурним контекстом кожної людини. «Ймовірно, це поєднання обох факторів», – припускає Дидух-Хазар. Однак існують дослідження, які пов'язують більшу поширеність цього явища серед певних типів особистостей. Науковець уточнює: «Доброякісний мазохізм пов'язаний з антисоціальними рисами, такими як субклінічна психопатія і субклінічний садизм». Йдеться про людей, які мають характеристики, пов'язані з цими патологіями, але не досягають клінічних рівнів, необхідних для формального діагнозу. Хоча доброякісний мазохізм не є психіатричним терміном або патологією, нещодавні дослідження пов'язують його з певними рисами, такими як креативність, допитливість і нетрадиційна поведінка.

«Людина насолоджується і тішиться дуже різними способами», – зазначає Гарсія Соріано. Ця особливість завжди приносила користь нашому виду. «Можливість контролювати біль, маніпулювати ним, дозволяє нам перевершувати самих себе і стикатися з ситуаціями, які розширюють нашу зону комфорту», – додає Кастільо. Зрештою, це майже механізм стійкості.

Дослідження навколо цього явища все ще мають прогалини. Дидух-Хазар вважає, що потрібно копнути трохи глибше, щоб дійти до суті цих імпульсів і знайти відповідь на мільйон євро: чому доброякісні мазохісти шукають відчуття, що викликають відразу? «Можливо, вони роблять це для того, щоб краще пізнати себе або налагодити зв'язки з іншими. Вони також можуть робити це для того, щоб навчитися справлятися з ситуаціями в безпечному середовищі», – вважає експерт.

Лей Коварт написала у своїй книзі: «Наші розум і тіло знаходять сенс і полегшення в болю, особливість нашого програмування, яка стимулює дисципліну та інновації, навіть коли загрожує поглинути нас повністю».