У ніч проти цієї неділі годинники знову здійснять свій стрибок уперед: о 2:00 ночі стрілки перескочать на 3:00. Це означає, що в ніч на 30 березня ми спатимемо на годину менше. Як наслідок, світати і сутеніти почне згодом, відповідно до літнього часу, який триватиме до кінця жовтня, коли ми повернемо собі «вкрадену» годину.

Мета цих щорічних змін — адаптувати робочий день для кращого використання денного світла та економії енергії. Проте іспанці (та й не тільки вони) активно зважують переваги та недоліки цієї практики. Тим часом, Офіційний державний вісник Іспанії вже опублікував графік переходів на літній/зимовий час до 2026 року включно, згідно з Королівським указом 236/2002. Цей указ передбачає публікацію п'ятирічного календаря змін часу, щоб громадяни могли заздалегідь знати дати.

Чи означає це, що після 2026 року переведення годинників припиниться?

Ні, якщо не буде внесено змін до законодавства. Новий графік на наступні роки не публікуватимуть до 2027 року. Однак дебати про те, чи варто зберігати цю звичку, чи відмовитися від неї, не вщухають. У 2018 році Європейська комісія провела необов'язкове опитування серед понад 4,6 мільйона європейців. Вражаючі 80% висловилися за скасування сезонної зміни часу.

У 2019 році Європарламент підтримав цю ідею і навіть опублікував директиву, яка передбачала останній перехід у 2021 році. Проте країни-члени ЄС так і не дійшли згоди щодо впровадження цієї ініціативи.

Хоча стрілки годинників «танцюють» вже понад 50 років поспіль, останнім часом ефективність цієї практики ставиться під великий сумнів. Аргумент про енергоефективність втрачає вагу на тлі звітів про шкідливий вплив на здоров'я та незначний економічний ефект. Центр соціологічних досліджень (CIS) в Іспанії у 2023 році також запитав громадян про їхню думку: двоє з трьох іспанців воліли б припинити ці сезонні зміни.

Це ж опитування показало, що 66% іспанців віддають перевагу постійному літньому часу, коли вечоріє пізніше. Лише 24% обрали б зимовий час, а решті було байдуже. Однак численні експерти в галузі охорони здоров'я наполягають на збереженні постійного зимового часу. Їхня мета — зменшити розлади сну та порушення біоритмів, щоб, наприклад, школярі не йшли до школи затемна і не лягали спати засвітла. Вони також виступають за те, щоб Іспанія (і, можливо, інші країни) перейшла на часовий пояс, що відповідає її географічному положенню, тобто на годину назад, як у Португалії чи Великій Британії.

Опитування CIS також виявило, що понад 70% громадян у робочі дні зазвичай прокидаються до восьмої ранку, а 17,5% з них — між 6:30 та 7:00. Понад 41% населення працює за розділеним графіком, а трохи більше 30% — лише вранці.

Економія енергії та пристосування робочого дня до світлового дня були рушійними силами запровадження сезонної зміни часу в 1974 році. Суперечки виникають сьогодні, коли оцінюється, чи мають ці дві початкові мети все ще сенс.

Практика в інших країнах

Незважаючи на значні коливання тривалості світлового дня між літом та зимою, Ісландія не переводить годинники. З 2014 року Росія живе за постійним зимовим часом, Білорусь також відмовилася від переведення стрілок. Туреччина у 2016 році вирішила залишити літній час на весь рік, щоб максимально використовувати світловий день.

Китай дотримується єдиного часового поясу з 90-х років, а Японія не переводить годинники з 1952 року. Індія та Таїланд також давно відмовилися від змін, як і більшість африканських країн.

Єгипет повернувся до літнього часу у 2023 році, тоді як Мексика скасувала його у 2022 році. США та Канада продовжують переводити годинники, хоча є винятки (Гаваї, Аризона). У Латинській Америці такі країни, як Бразилія, Аргентина та Колумбія, також припинили змінювати час, переконавшись у мінімальному впливі на споживання енергії.