У свої 22 роки Ная Ель Аддаб вже знає, що таке бути «переїханою» модою. Ще надто «зелена» та без ресурсів, щоб протистояти нищівній системі/бізнесу, яка пожирає, пережовує та випльовує свій людський капітал, як ненажерливий монстр, молода французька дизайнерка (народилася в Нью-Йорку, живе в Парижі) на початку березня виявила, що один із найхарактерніших елементів її першої колекції — трубчастий, м’який пояс із захисним ефектом бампера, з якого сукні розходяться безліччю складок — є тим самим, що лежить в основі гучної колекції осінь/зима 2025-2026 певної фірми, що належить до однієї з тих потужних міжнародних мереж розкоші.

«Після закінчення навчання у 2023 році я надіслала своє портфоліо до Alaïa, бо мріяла працювати там. Початкові відповіді були багатообіцяючими, здавалося, з їхнього боку був реальний інтерес, аж раптом — тиша. Вони більше ніколи зі мною не зв’язувалися», — пояснювала ця випускниця паризької Parsons School, помітно засмучена, під час гала-вечора, де її визнали однією з переможниць останнього конкурсу International Talent Support (ITS), конкурсу для молодих творців у Трієсті (Італія).

Ситуація ускладнюється тим, що Ель Аддаб — людина з інвалідністю. Їй був лише рік, коли їй діагностували нейробластому, форму дитячого раку, що виникає з незрілих нервових клітин, яка позбавила її рухливості нижніх кінцівок, змусивши носити медичний корсет до 14 років і прикувавши до інвалідного візка на все життя. «Я думаю, саме в цьому була проблема. Щойно вони дізналися про мій стан, вони обірвали всі контакти», — розповідала вона під час гала-вечора. Парадоксально: ось сектор, який щонайменше десятиліття вихваляється як поборник політики інклюзивності, рівності та різноманітності у своїх творчих та пропагандистських дискурсах, водночас спростовуючи це за зачиненими дверима. Імовірно.

Більше інформації: Ассумпта Боу, ювелірка, яка перетворює кожну прикрасу на скарб, сповнений тисячолітнього символізму

У подальшому коментарі згаданий бренд підтвердив, що отримав заявку молодої дизайнерки у липні 2024 року, але для роботи в команді розробки продукту, а не в команді дизайну. Також запевнив, що жодних зловживань чи дискримінації не було: може довести, що ескізи колекції були зроблені у березні попереднього року, і що компанія цілком готова до інтеграції працівників з обмеженою мобільністю, як Ель Аддаб, про стан якої вони були повністю поінформовані. Стурбована серйозністю звинувачень, які пов’язує з можливим розчаруванням дизайнерки через те, що вона не пройшла відбір серед сотень заявок, які фірма отримує щороку, компанія поговорила з нею для з’ясування суперечки, яка, як видається, вже вирішена, хоча детальніших пояснень не надає.

Француженка Ная Ель Аддаб перед одним зі своїх творінь, виставлених в ITS Arcademy. Giuliano Koren

Дизайнерка, у свою чергу, не хоче, щоб її обставини сприймалися як самоціль, а радше як засіб для її послання: інтерпретувати та протиставляти значення комфорту та жіночності з точки зору обмеження. «Я завжди хотіла розповісти свою історію, з дитинства, через мистецтво і, зокрема, через таку динамічну дисципліну, як мода», — каже вона. Її дипломна робота під назвою, власне, «Нейробластома», з якою вона почала заявляти про себе, є дивовижним дослідженням інженерії одягу, з виробами, що нагадують Мадам Гре, які, навіть одягнені стоячи, зберігають форму, яку б вони прийняли, сидячи в них. Трубчасті елементи, що оточують талії або проходять по бічних і задніх швах суконь і тренчів, підкреслюючи об’єми та натякаючи на захист, насправді є тими, що тримають одяг. Серед них також є корсети, змодельовані в 3D на основі того, який Ель Аддаб мусила носити, переосмислені із застібками-липучками заради комфорту, якого їй було відмовлено. «Багато людей вважають, що мета творців з інвалідністю — знайти рішення, які покращують їхнє існування та допомагають долати щоденні виклики, але я хочу піти далі, роблячи мою проблему видимою як універсальне джерело натхнення. «Нейробластома» розроблена так, щоб резонувати з усім світом, а не лише з тими, хто бореться з паралічем», — зізналася вона під час презентації в Трієсті.

«Сидяча сукня» з колекції «Нейробластома» Наї Ель Аддаб.

На своєму 22-му випуску International Talent Support, один із найпрестижніших конкурсів у колі платформ для запуску модних творців — і, мабуть, найпродуктивніший, адже звідси вийшли переможці та працевлаштовані Демна Гвасалія, Річард Квінн, Ніколя ді Феліче чи Матьє Блазі — вирішив, як ніколи раніше, стати на бік тих, хто починає біг з перешкодами, яким сьогодні став бізнес одягу. «Мода потребує творчого таланту, але для більшості молодих людей шлях усіяний незліченними перешкодами, особливо коли вони не можуть розраховувати на належні ресурси та мережі. Запропонувати цим дизайнерам можливість зростати разом — це нова відповідь на етичні та глобальні виклики нашого часу», — зазначає Барбара Франкін, президентка Fondazione ITS та засновниця конкурсу, до якого повернувся як головний меценат Ренцо Россо, голова італійської групи розкоші Only The Brave (OTB).

Відповідно, цей конкурс перетворив десяток фіналістів одразу на тріумфаторів, усі нагороджені премією у 10 000 євро кожен, тижнем занурення в індустрію під керівництвом експертів у таких галузях, як виробництво, сталий розвиток чи художнє кураторство, та особистим досвідом у різних компаніях/брендах. «Зосередження на співпраці, а не на конкуренції, було найвідповідальнішим варіантом, якщо ми справді хочемо взяти на себе зобов’язання розвивати потенціал цього нового покоління», — стверджує Франкін.

Покоління ITS 2025 позує біля входу до ITS Arcademy, Музею мистецтва моди в Трієсті: зліва направо, Іфань Ю, Чжуень Цай, Сінді Чжаохань Лі, Габріель Шварценберг, Ная Ель Аддаб, Мейсі Грімшоу, Мійода Дайомі, Патрік Тейлор, Максиміліан Рейнор та Цяньхань Лю. Giuliano Koren

Незрозуміло, чи знало видатне журі, яке щойно коронувало таку різнорідну групу дизайнерів у Трієсті, про те, що сталося з Наєю Ель Аддаб (яка, до речі, минулого листопада вже виграла з тією ж колекцією першу Міжнародну премію моди Давида Дельфіна за оригінальний талант, засновану Асоціацією творців моди Іспанії). У будь-якому разі, ніхто публічно не згадував про плагіат, хоча серед них були такі відверті голоси, як ікона британського панку Зандра Роудс, італійський філософ Емануеле Кочча, журналістка Сара Майно Соццані чи активістка та дизайнерка Орсола де Кастро, засновниця Fashion Revolution. На запитання щодо цього, Франкін визнала, що знає про ситуацію, але також, що ані вона, ані конкурс не мали можливості втрутитися. Ті, хто точно знав про те, що сталося, були інші переможці, і ні, вони не мовчали.

«Ніколи більше ці королі у своїх замках, покінчіть нарешті з цією грою в музичні стільці, досить оголошувати призначення, прощавайте дні невидимих творців, стажерів, приглушених корумпованою системою, яка [нас] перемелює, щоб наповнити кишені небагатьох», — йшлося у маніфесті, підписаному всіма та зачитаному під час гала-вечірки/церемонії нагородження Максиміліаном Рейнором. Британець, випускник лондонської Central St Martins 2022 року, вже встиг пробитися в індустрію, одягаючи знаменитостей покоління Z, як-от американську співачку Чаппелл Роан, але визнає, що без реальних інвесторів його майбутнє як незалежної фірми дуже невизначене. Щось, мабуть, побачило журі ITS у його театральних та драматичних дизайнах, оскільки він отримав почесну відзнаку.

Співачка Чаппелл Роан опинилася на обкладинці відомого журналу минулого вересня у цьому комплекті від Максиміліана Рейнора. Giuliano Koren

Китайцю Чжуеню Цаю, зі свого боку, Camera Nazionale della Moda italiana запропонувала додаткову стипендію у розмірі 5 000 євро для подальшого розвитку його сталого наративу; тоді як француженка Мейсі Грімшоу та бельгійка Габріель Шварценберг здобули премії від Swatch та Luxottica відповідно. Програма наставництва та консалтингу виставки Pitti Uomo у Флоренції взяла під своє крило також британця Патріка Тейлора, а китайцю Іфаню Ю Fondazione Ferragamo виписала чек ще на 7 000 євро для інвестування на власний розсуд. Сінді Чжаохань Лі, дуже стурбована тим, що її студентська віза в Лондоні скоро закінчується, і вона не хоче повертатися до Китаю («Там атмосфера дуже конкурентна, настільки, що я б задихнулася», — розповідає вона), зможе з перших вуст дізнатися, як працюють у великому конгломераті завдяки дню стажування, який їй пропонує OTB у своїх приміщеннях. Разом з афро-німкенею Мійодою Дайомі, з її дистопічними капелюхами, здатними зібрати кілька літрів дощової води, вона є єдиною дизайнеркою аксесуарів у групі.

Зліва направо: сукня бельгійки Габріель Шварценберг, дослідження паперових літачків, зібраних художником Гаррі Смітом у шістдесятих роках; водонепроникний капелюх афро-німецької дизайнерки Мійоди Дайомі, один з «артефактів для голови» з її колекції «Дочки дощу», здатний зібрати кілька літрів води та метафора водної кризи; та аксесуар, піднесений до рангу твору мистецтва, творіння Сінді Чжаохань Лю з кінського волосу та вишневого дерева, натхненне пристрастю дизайнерки до макіяжу. надано Fondazione ITS

Ная Ель Аддаб також задоволена результатом ITS, оскільки студія дизайну WRAD візьме її у турне різними італійськими фабриками, де вона матиме можливість ознайомитися з виробничими процесами та текстильними інноваціями. Після днів спільноти та товариськості в італійському Трієсті свідченням залишається нова виставка в ITS Arcademy, першому музеї мистецтва моди в Італії: куратори Олів’є Сайяр та Емануеле Кочча, виставка Fashionlands досліджуватиме розмиті та мінливі межі вираження одягу, а також його символічну цінність у сучасному суспільстві, до січня наступного року.