Анна Кабальє, біограф Кармен Лафорет та Консепсьйон Ареналь, відповідальна за серію «Життя, написане жінками», що розкривала ключі до дебатів, у яких жінки-творці прагнули лише «існувати», бути шанованими, тепер публікує біографічний нарис про письменницю, мислительку та майже столітню Розу Часель (1898–1994). Книга має назву «Íntima Atlántida» («Інтимна Атлантида») і показує нам складну авторку, яка пережила життя, сповнене принижень, із саморуйнівним ставленням.

Зі свого боку, Хав’єр Серкас провів півтора року у Ватикані, з дозволу Папи Франциска, протягом цього періоду він вільно пересувався та спілкувався з ким бажав. Він навіть подорожував із главою Католицької Церкви до Монголії. Результатом стала книга «El loco de Dios en el fin del mundo» («Божевільний Божий на краю світу»), в якій Серкас розповідає, що відповів йому Хорхе Маріо Берґольйо на запитання, передане від матері, про істину воскресіння тіла та вічне життя.

Інші книги, розглянуті цього тижня, включають «Ofensiva de primavera» («Весняний наступ») Герберта Клайда Льюїса — книгу, заборонену в Сполучених Штатах, яка позначила антимілітаристську лінію, показуючи жахи війни прозою, сповненою гумору та емпатії; та «Cuentos escogidos» («Вибрані оповідання»), що зібрали твори Ізраїля Єгошуа Зінгера, який використовував їдиш у своїх наративах, як і його брати, Ісаак, лауреат Нобелівської премії 1978 року, та Естер Крейтман.

Цього тижня також обговорюються нові письменники, які звертаються до теми Громадянської війни в Іспанії з різних жанрів та з неупередженим ставленням, відданим історії — Давід Уклес, Пако Серда, Лейла Мартінес та Арнау Фернандес Пасалодос. Едуардо Лаго нагадує, що зараз виповнюється 100 років з моменту публікації кількох романів, що спричинили бум в американській літературі. Йдеться про важливі твори, що постаріли з різним успіхом, але безсумнівно відкрили нові шляхи для наративу, такі як «Американська трагедія» Теодора Драйзера; «Бути американцями» Гертруди Стайн; «Мангеттен Трансфер» Джона Дос Пассоса; «Великий Гетсбі» Френсіса Скотта Фіцджеральда; та «В наш час», перша збірка оповідань Ернеста Гемінґвея.

З іншого боку, три нещодавні есеї колишнього мера та міністра Жоана Клоса, державного управлінця Хав’єра Бурона та дослідника Хайме Паломери розглядають кризу житла в Іспанії. Їх аналізують у цікавій статті про нові видання, що досліджують цю серйозну соціальну проблему та намагаються запропонувати рішення.

Так само, в іншому ґрунтовному матеріалі, арабістка Лус Гомес намагається проникнути в лабіринт насильства в Газі через шість книг, з чітким посланням: щоб зрозуміти, як дійшло до злочину проти людяності, що триває в Газі, необхідно знати процес заперечення історії Ізраїлем та стан позбавлення, травми та люті, що визначає життя палестинців з часів Накби. А в «Афінській громадянській війні», блискучому та глибокому есеї, Лучано Канфора пояснює уроки, які сучасні демократії, що нині перебувають на краю прірви, повинні винести з громадянської війни, яка спіткала Афіни у 404 р. до н.е. після поразки від Спарти у Пелопоннеській війні.

Огляди книг:

• «Íntima Atlántida. Vida de Rosa Chacel (1898–1994)» Анни Кабальє: Цей том зосереджений на житті та творчості однієї з найважливіших іспанських інтелектуалок XX століття. Нова біографія, написана Анною Кабальє, розкриває нестерпну та саморуйнівну історію життя.
• «El loco de Dios en el fin del mundo» Хав’єра Серкаса: Занурюючись у підвалини Ватикану, письменник поєднує книгу подорожей із розгадуванням загадки. Він створює нестандартну книгу, багатогранний та динамічний репортаж, у якому змальовує агонізуючий портрет Папи Франциска.
• «Ofensiva de primavera» Герберта Клайда Льюїса: Роман журналіста Льюїса позначив шлях антимілітаризму. У 40-х роках автора було заборонено, а книгу вилучено. Її повернення показує жах війни прозою, сповненою гумору та емпатії.
• «Cuentos escogidos» Ізраїля Єгошуа Зінгера: Оповідання єврейського автора, який писав на їдиш, як і його брати, Ісаак (Нобелівський лауреат 1978 р.) та Естер Крейтман, торкаються почуття чужинства та невідповідності сімейних, соціальних, сентиментальних та життєвих очікувань.
• «La guerra civil ateniense» Лучано Канфори: У пошуках уроків, які Стародавня Греція може запропонувати нам сьогодні, автор ілюструє, з якою необачністю апелюють до свободи та батьківщини у громадянських війнах.
• «La vivienda social y asequible» Жоана Клоса: «У державі добробуту європейської соціальної моделі значна частина житла має бути поза ринковою динамікою», — запевняє колишній мер та міністр-соціаліст.
• «El problema de la vivienda» Хав’єра Бурона: Управлінець у житлових питаннях виступає за «регулювання під час створення інфраструктури державного та доступного житлового фонду».
• «El secuestro de la vivienda» Хайме Паломери: «Ринок житла контролюється на користь власників і для того, щоб ціна завжди зростала», — критикує дослідник.
• «Descolonizando la mente palestina» Хайдара Ейда: Нинішня війна в Газі — це ураган для суджень про добро і зло та повернення Заходу до виклику історії.
• «El eclipse de la sociedad israelí» Меїра Маргаліта: Ізраїльтяни створили «оболонку», яка захищає їх від будь-якої інформації, що дестабілізує їхнє «зарозуміле знання», «герметичний панцир», що ізолює їх від того, що відбувається навколо, спотворює правду та перешкоджає будь-якій критичній рефлексії щодо окупації Палестини.
• «El mundo después de Gaza» Панкаджа Мішри: Автор допомагає зрозуміти глибину прірви, в яку занурилася «людська мораль» у Газі, більше ніж визначати відповідальність чи думати про шляхи подолання.
• «Gaza ante la historia» Енцо Траверсо: Автор розмірковує в цьому есеї, хоч і коротко, про єдину та майбутню рівноправну державу.
• «Hamás. Auge y pacificación de la resistencia palestina» Тарека Раконі: Пристосування до урядування в Секторі Гази з 2007 року призвело до того, що цей політико-соціально-військовий рух зазнав виснаження, властивого здійсненню влади.
• «Hamás. De la marcha hacia el poder al vuelo de Ícaro» Кармен Лопес Алонсо: Щоб зрозуміти, чому Хамас та Ісламський Джихад розпочали операцію проти Ізраїлю, за якою послідувала нинішня війна на знищення в Газі, не можна випускати з уваги зростаюче насильство ультранаціоналістичного уряду Нетаньягу.