Хто б міг подумати у 1990 році, що шпигуни переживатимуть золотий вік у XXI столітті? Ми говоримо не про бурхливий світ 2025 року, де війна, шпигунство та зрада стали звичною частиною реальності, а про вигадку. Так є в літературі з такими видатними іменами, як Деніел Сільва, Мік Геррон чи Девід Макклоскі, а також на телебаченні.

Останнім прикладом цієї любові до шпигунів є серіал «Агенція» (The Agency, SkyShowtime) з Майклом Фассбендером у головній ролі, якого супроводжують Джеффрі Райт, Річард Гір та Домінік Вест, а сценарій писали ті ж автори, що й для «Спектру». Непогані інгредієнти для цього серіалу, який, однак, має туз у рукаві, що помітять шанувальники жанру: це копія, визнана у титрах, легендарного «Бюро легенд» (Bureau des légendes).

Тут виникають два питання: навіщо робити це знову? І який серіал обрати?

«Бюро легенд» – це продукт французького Canal+, створений Еріком Рошаном, який за п’ять сезонів розгорнув цілий всесвіт французького шпигунства, його сучасний стан та місце у світі. Кожен аспект цієї професії, цього театру брехні та зрад, розказаний ретельно та ритмічно. Це класика телебачення, шостий сезон якої зараз розробляється, завжди з Матьє Кассовіцем у ролі неоднозначного, похмурого та захопливого головного героя (Фассбендер чудово його наслідує), та з чудовим акторським складом другого плану.

«Агенція» відштовхується від тієї ж сюжетної передумови, що й її прототип, тягне ту саму нитку (агент ЦРУ зникає з радарів у ворожій країні з усіма своїми секретами) і має ті ж ключові моменти. Є сцени (як ті, де головний герой позбувається переслідувачів), які просто скопійовані. І вони дуже захопливі в обох випадках.

Але ця американська продукція, другий сезон якої вже готується, має інший ритм. Те, що у французькій версії займало три серії, тут вирішується за пів серії. Тут трохи більше екшену, а деякі персонажі мають інший профіль. Звернімо увагу на молоду жінку, яка інфільтрується в Іран. У «Бюро легенд» майстерну гру молодої Марини Луазо виконує Сара Жиродо, яка створює ідеальний баланс між внутрішньою твердістю та удаваною крихкістю з наївним поглядом. У її американській копії актрису, яка грає Денні Руїс, звати Саура Лайтфут-Леон, вона більш м’язиста, з агресивнішою зовнішністю. Персонаж стріляє як професіонал і одягається як Лара Крофт.

Деякі географічні аспекти змінюються, що логічно, але це не суттєва різниця: основними локаціями є Париж в оригіналі та Лондон у сучасній версії. Історія кохання головного героя походить у першому випадку з Сирії, у другому — з Судану, хоча її вплив на розвиток сюжету схожий.

Однак радикальною зміною є ворог: у «Бюро легенд» союзний агент зникає в Тунісі, і спочатку ворог знаходиться в Африці, яку колись контролювала Франція, та на Близькому Сході. В «Агенції» зло — це Росія. Прямо. І тут шпигунська вигадка завжди набирає кілька каратів. Так відбувається з серіалом Еріка Рошана, так було в останньому чудовому сезоні «Батьківщини» (Homeland) та в інших з таким особливим поглядом, як «Американці» (The Americans). І, також, наприкінці «Бюро легенд».

Відповімо на початкові запитання. «Агенція» має сенс, бо актуалізує серіал, який вже став легендою. Така доля класики. Якщо хочете провести вихідні у запаморочливому темпі, обирайте цей серіал. Якщо бажаєте заглибитися, поверніться до оригіналу. Або подивіться обидва, тепер, коли SkyShowtime повернув «Бюро легенд», один із великих серіалів, який донедавна не можна було знайти на жодній платформі.

Джон ле Карре казав на схилі свого життя та кар’єри у розмові з істориком Беном Макінтайром: «Шпигуни не виграли Холодну війну. Зрештою, їхня праця виявилася абсолютно марною».

Цього разу ми йому заперечимо: на телебаченні вони подарували нам години розваг та проникливий погляд на тіні людської душі.