У дні, коли обговорювалася публікація книги, в якій чоловік, що вбив власних дітей, зізнавався у своєму злочині, багато говорили про те, як захопливо зазирати в найтемніші куточки людської душі, водночас вихваляючи ретельне спостереження за підлістю як професію, що потребує особливого таланту, ніби споглядання та пізнання зла не є двома найпоширенішими монетами нашого часу.

Я не говорю про незначні грішки (турбуватися про наш імідж у соціальних мережах) або про повсякденну дріб'язковість (прикидатися, що не чуєш, коли наркоманка в метро підходить до нас просити милостиню). Я не думаю про непрямі беззаконня (перетворення медицини та ліків на бізнес) або про відкладені збочення (викурити сигару, щоб відсвяткувати, що транс-жінки більше не вважатимуться жінками). Я маю на увазі зло без вороття, яке, з чистої примхливої ненависті, позбавляє ближнього будь-якої можливості майбутнього часу: те зло, яке кидає людей у море з літаків, навмисно бомбардує лікарні або радить цілим сім'ям тікати в те місце, де на них знову чекатиме вибухова смерть.

Найпохмуріші етапи історії людства зазвичай розташовують у віддалені часи, ніби у ХХ столітті обраний європейський президент не засовував у газові камери своїх співвітчизників з тими самими аргументами, з якими у ХХІ столітті інший, американський, відправляє своїх до жахливих в'язниць у Сальвадорі; ніби у ХХ столітті демократично обраний глава держави не дозволив розтопити шкіру 75 000 японців одним вибухом з тією ж жорстокістю, з якою інший вбиває 25 000 дітей менш ніж за рік у Газі.

Не думаю, що буде ризиковано сказати, що у 2025 році однією з найзахопливіших і найрідкісніших речей для спостереження є милосердя. Недарма смерть Папи Франциска для багатьох з нас є такою нищівною. Ми – жахливий вид. Ось чому, коли ET Інопланетянин нарешті зміг покинути Землю, він залишив лише одну вказівку: «Будь добрим».