Одне з ключових питань світової політики

Одне з ключових питань світової політики, зокрема й іспанської: чому ультраправі партії приваблюють так багато молодих чоловіків?

Серед відповідей виділяються дві: соціальні мережі та антифеміністичний відступ, підігрітий «культурною битвою».

European Policy Centre, аналітичний центр у Брюсселі, пропонує додаткову відповідь у звіті свого аналітика Хав'єра Карбонелла, іспанського дослідника, який спеціалізується на нерівності, крайній правиці та молоді.

Паливом для Vox та інших ультраправих партій є освітній та економічний «занепад» чоловіків віком до 30 років, особливо якщо це проявляється у відставанні від жінок або у відчутті загрози бути перевершеними.

Зростаючий гендерний розрив

У рамках загального зростання підтримки ультраправих серед молоді спостерігається «зростаючий гендерний розрив», зазначає Карбонелл, професор Паризького університету Sciences Po та дослідник Единбурзького університету.

За даними European Election Studies, 17,2% чоловіків віком до 25 років підтримали ультраправу партію на європейських виборах 2024 року, що майже вдвічі більше, ніж жінок цього віку (9,5%).

В Іспанії на кожну дівчину в цій віковій групі, яка голосувала за Vox та Альвізе Переса, припадає 4,6 хлопців. Чоловіки віком від 18 до 28 років є когортою, яка найбільше схильна голосувати за Vox (29,9%), порівняно з 18,3% дівчат цього віку, згідно з квітневим барометром 40dB.

Вони також позитивно ставляться до Дональда Трампа.

Фактори, що пояснюють розрив

Одним з факторів, що пояснює цей розрив, є масове використання соціальних мереж, які посилюють поляризаційний контент, зокрема щодо гендеру, щоб залучити користувачів.

Інший фактор – ідеологічна та культурна реакція молодих чоловіків проти фемінізму, що підтверджується опитуваннями, такими як опитування, проведене в 30 країнах інститутом Ipsos та King's College, яке показало, що 57% чоловіків покоління Z вважають, що їхня країна «зайшла надто далеко» у просуванні гендерної рівності.

Культурні та технологічні пояснення є необхідними, але «неповними», пише Карбонелл, заступник директора аналітичного центру Future Policy Lab, який вважає, що необхідне інше, більш матеріальне пояснення.

«В останні десятиліття молоді чоловіки зазнали реального зниження доходів, багатства, зайнятості, купівельної спроможності, університетської освіти та психічного здоров'я», – йдеться у звіті під назвою «Від постачальника до нестабільного працівника: як економічний занепад молодих чоловіків підживлює антифемінізм».

Освіта та доходи

• Успіх ультраправих серед молоді неможливо зрозуміти без деяких даних, які показують не лише труднощі, спільні для хлопців і дівчат, а й деякі специфічні відставання хлопців. Це глобальне явище.
• Кращі академічні результати жінок почали переноситися на етап виходу на ринок праці.
• Доходи є ще одним об'єктом уваги Карбонелла. В ЄС серед молодих людей віком до 25 років гендерний розрив в оплаті праці скорочується, а в деяких випадках і зовсім змінився.
• В Іспанії різниця все ще трохи сприятлива для чоловіків, але вона зникає.

Політичне використання

Аналітик European Policy Centre зіставляє ці дані з роллю «годувальника» сім'ї, яка традиційно відводилася чоловікові, роллю, яка погано поєднується з його втратою позицій або навіть з його порівняльним відставанням.

Саме тут виникає «розчарування» молодих людей, пояснює він. І саме тут з'являються ультраправі.

«Представляти успіх ультраправих серед молоді як культурну відповідь на фемінізм, підігріту алгоритмами соціальних мереж, залишає без уваги частину головоломки, яка завершується аналізом матеріальних умов і того, як молоді хлопці справляються з ними відповідно до своїх очікувань», – пояснює Карбонелл.

Що робити з сприйняттям частини їхніх колег-чоловіків того, що цей «прогрес» є викликом, заохочуваним нестримним фемінізмом?

Карбонелл вважає, що «оновлення дискурсу про маскулінність» є настільки ж необхідним, наскільки й недостатнім.

Необхідно додати соціальні заходи, але не «спеціальні для молодих чоловіків». «Усі молодіжні політики, для чоловіків і жінок, були б позитивними, наприклад, у сфері житла чи стабільності роботи», – зазначає дослідник, прихильник «універсальної спадщини».

Його головне повідомлення таке: «Необхідно залучати молодих чоловіків з робітничого класу до аналізу гендерної нерівності та до політики щодо її зменшення».

Позиція експертів

Ніл Датта, директор Європейського парламентського форуму з питань сексуальних і репродуктивних прав, погоджується з діагнозом Карбонелла.

Хоча мережі діють як «резонансна камера» антифеміністичних повідомлень, «ще більше занепокоєння» викликає те, що в багатьох західних країнах молоді чоловіки «відстають» від своїх колег у «доступі до університету, рівні зайнятості та рівні доходів».