Ева Іллуз – всесвітньо відома соціологиня, відома своїми дослідженнями емоцій в контексті капіталістичного суспільства споживання. Французька та ізраїльська громадянка, авторка 12 есе, перекладених 23 мовами, викладає в університетах Прінстона, Парижа та Єрусалима, має Орден Почесного легіону (найвища нагорода Франції), була першою президенткою Академії мистецтва та дизайну Бецалель в Єрусалимі. Проте, міністр культури Ізраїлю Йоав Кіш вирішив позбавити її найпрестижнішої премії країни через те, що у 2021 році вона разом з 180 іншими науковцями, інтелектуалами та громадськими діячами підписала звернення до прокуратури Міжнародного кримінального суду в Гаазі, в якому застерігала, що влада Ізраїлю «не має наміру серйозно розслідувати звинувачення у воєнних злочинах», скоєних армією в Газі того року. «Це ще один доказ того, що Ізраїль стає авторитарним», – заявила Іллуз. Міністр від партії «Лікуд», очолюваної прем’єр-міністром Беньяміном Нетаньягу, надіслав листа журі, яке рекомендувало нагородити Іллуз. Він заявив (і оприлюднив це в соціальних мережах), що не «готовий» нагороджувати «того, хто звернувся до суду в Гаазі проти Держави Ізраїль, незалежно від його академічних досягнень». «Підписання петиції до Гааги – це не критика, а глибоке заперечення самого факту нашого права на існування та шкода легітимності Держави Ізраїль», – додав Кіш. Він готовий «переглянути» свою позицію лише в тому випадку, якщо мислителька «публічно вибачиться і відмовиться» від підписання листа.

Цього не станеться. «Абсолютно», – відповідає Іллуз телефоном з Франції, де вона проживає останні три роки та працює директоркою з досліджень у Вищій школі соціальних наук у Парижі. Авторка книг «Чому кохання ранить: соціологічне пояснення» та «Кінець кохання. Соціологія негативних відносин», визнає, що вона «роздратована» цим рішенням, і пов’язує це з сексизмом і структурним расизмом, від якого страждає в Ізраїлі її група – євреї, що походять з Північної Африки та Близького Сходу, відомі як мізрахім. Вона народилася в марокканському місті Фес в 1961 році і емігрувала з родиною до єврейської держави, коли їй було 10 років. «Жінка і з сефардським походженням була легкою мішенню», – підсумовує вона, підкреслюючи парадокс, що «Лікуд» історично був партією, яка відстоювала їхні інтереси.

Наслідки жодним чином не змушують її шкодувати про те, що вона підписала лист 2021 року, в якому підписанти просили тодішню прокурорку Фату Бенсуда розслідувати «численні акти дискримінації, суворі обмеження свободи пересування, привласнення палестинських земель для ізраїльських поселень, довільні колективні покарання (такі як комендантська година та блокади) і несправедливі затримання». «Мені пощастило вважати, що було правильно це підписати, як і інші», – зазначає Іллуз, яка раніше визначала себе як ліва сіоністка, що підтримує мир з палестинцями. Після нападу ХАМАС 7 жовтня 2023 року, наприклад, вона приєдналася до маніфесту, в якому висловлювалося жаль з приводу того, що «деякі ліві у світі» реагують «з байдужістю і навіть іноді виправдовують дії» ХАМАС. Вона також виступила проти впливової американської феміністичної інтелектуалки Джудіт Батлер за те, що та назвала «збройним опором» масовий напад під проводом ісламістського руху, який призвів до майже 1200 смертей і захоплення понад 250 заручників. Іншою її мішенню стали пропалестинські демонстрації в університетських містечках США, оскільки вона вважає, що їхнє «вимога ‘вільної Палестини’ означає в багатьох випадках просте знищення Ізраїлю».

Премія Ізраїлю, заснована в 1953 році тодішнім міністром освіти Беном-Ціоном Дінуром, є найважливішою культурною та академічною нагородою країни. Її отримували такі вагомі імена, як філософи Мартін Бубер і Гершом Шолем, письменники Шай Агнон (який отримав Нобелівську премію з літератури), Натан Альтерман, Амос Оз, Леа Гольдберг, Аарон Аппельфельд і Давид Гроссман. Усі вони померли, крім останнього. Іллуз була номінована в категорії «Соціологія». Щороку науковий комітет, створений за згодою міністра культури, обирає переможця. Міністр має право просити членів комітету переглянути їхній вибір, але не має права його ветувати, якщо вони наполягають на ньому під час другого голосування, тому справа може опинитися у Верховному суді.