Декількома словами
Конституційний суд Іспанії визнав неконституційним положення закону Мадридської автономної спільноти, яке обмежувало права ЛГБТІ-організацій на участь у судових процесах. Рішення підкреслює важливість захисту прав спільноти та недопущення дискримінації.
Конституційний суд Іспанії скасував важливий аспект законодавства про ЛГБТІ в Мадридській автономній спільноті
Конституційний суд Іспанії ухвалив перше рішення, яким скасовано важливий аспект законодавства про ЛГБТІ в Мадридській автономній спільноті, ініційованого її президенткою Ізабель Діас Аюсо та оскарженого урядом. Закон обмежував можливості для організацій цієї спільноти бути допущеними та брати участь як такі в судових чи адміністративних процесах, що відкриваються на захист їхніх прав.
Суд відстоює легітимність такої участі та робить висновок, що стосовно посилання на «кримінальні процеси», оскаржуване положення містить процесуальне правило, яке порушує компетенцію, зарезервовану за державою в цій сфері Конституцією. Рішення було ухвалено з незгодою судді Хосе Маріо Масіаса, з консервативного сектору суду.
У рішенні застосовується конституційна доктрина щодо цього розділу компетенції ― кримінального законодавства ― і стверджується, що «Асамблея Мадрида ― єдиний орган, який заперечував проти цього мотиву оскарження ― не навела жодної конкретної особливості автономного матеріального права, яка могла б виправдати ухвалення оскаржуваного положення».
У рішенні, доповідачем якого був суддя Рамон Саес, з прогресивного сектору суду, також стверджується, що державне законодавство визнає «статус зацікавлених сторін за асоціаціями та групами, до яких воно посилається, для всіх адміністративних проваджень, включно з санкційними, що стосуються ситуацій дискримінації».
Серед таких ситуацій, продовжує він, є ті, що ґрунтуються на «мотивах вираження гендеру та орієнтації чи статевої ідентичності».
Суд вважає, що реформа, погоджена Мадридською автономною спільнотою, порушує сферу державного процесуального законодавства, оскільки, фактично, «передає рішення щодо статусу зацікавленої сторони на казуїстичний розгляд того, хто застосовує норму, щодо наявності чи відсутності, у конкретному випадку, суб'єктивного права чи законного інтересу».
Асоціації ЛГБТІ-спільноти відстоюють легітимність своєї участі у випадках, коли вважається за необхідне захищати їхні права на основі конкретного процесу, навіть якщо вони не мають безпосереднього залучення до справи.
Натомість, законодавча зміна Мадридської автономної спільноти обґрунтувала свою ініціативу прагненням виправити певні «надмірності» оригінальної редакції закону.
У преамбулі реформи пояснювалося в цьому сенсі, що йдеться про те, щоб «уникнути того, щоб справа рівності перед законом і недискримінації перетворилася на інструмент соціальної інженерії, який плутає певні доктрини з фундаментальними правами, у захисті яких зацікавлені всі іспанці».
Натомість, рішення робить висновок, що оскаржуваний пункт d) статті 65 Закону 3/2016 від 22 липня про всебічний захист від ЛГБТІ-фобії та дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності в Мадридській автономній спільноті, є неконституційним.
Рішення пояснює, що обмеження, накладені цією нормою, щодо того, чи «певні асоціації, організації та угруповання мають статус сторони в кримінальних процесах і зацікавлених сторін в адміністративних санкційних провадженнях, що стосуються ситуацій дискримінації, передбачених у самому законі», повинні призвести до скасування норми.
Погоджене правило, додає він, «є неконституційним і недійсним через порушення виключних компетенцій держави щодо видання процесуального законодавства (стаття 149.1.6ª Конституції) та щодо регулювання спільної адміністративної процедури (стаття 149.1.18ª того ж тексту»).
Конституційний суд з особливою докладністю обґрунтовує важливість визначення того, хто може бути законно «зацікавленим» у певних адміністративних чи судових процесах.
У цьому сенсі стверджується, що «регулювання статусу зацікавленої сторони» є частиною «ядра режиму спільної адміністративної процедури, регулювання якої належить державі».
І це, продовжує він, «тому що жодне питання не може бути більш вирішальним, з точки зору встановлення загальних гарантій приватних осіб».
Суд вважає, що стосовно «кримінальних процесів» ― наприклад, справи про злочин на ґрунті ненависті, про який повідомила ЛГБТІ-спільнота ― оскаржуваний закон «порушує компетенцію, зарезервовану за державою в цій сфері».
Кримінальне законодавство, стверджується в рішенні, належить «без будь-яких винятків» державі.
Реформа автономного законодавства, яку зараз скасовано, була призупинена самим Конституційним судом з моменту її оскарження в липні минулого року.
Конституційний суд має на розгляді, з іншого боку, друге рішення щодо іншого закону Мадридської автономної спільноти, відомого як закон Trans, оскарженого як такого, що також обмежує права.
У жовтні минулого року суд прийняв в обох випадках клопотання суддів Енріке Арнальдо, Консепсьйон Еспехель і Хосе Маріо Масіаса, що належать до консервативного сектору суду, щодо відкладення їхніх рішень, оскільки автономний уряд оголосив, що перегляне зміст свого законодавства в цій сфері.
Троє з них надіслали листа президенту Конституційного суду Кандідо Конде-Пумпідо, який після консультацій з іншими суддями задовольнив прохання.
Затримка з конкретизацією можливих змін призвела до того, що Конституційний суд виніс без подальших зволікань перше рішення.
Щодо закону Trans, оскарженого урядом і все ще очікуваного на рішення органу гарантій, Міністерство рівності стверджувало, що автономне законодавство «патологізує транссексуальність», встановлюючи, що неповнолітні трансгендери можуть починати гормональну терапію лише після обстеження педіатром, після того, як їх огляне «фахівець з психічного здоров'я» (психолог або психіатр), і встановивши, що їм знадобиться сприятливий медичний висновок, «обов'язковий», якщо вони мають дві або більше хвороби або психічні розлади одночасно.
