Національна судова палата відмовилася виплатити компенсацію невинному чоловікові

Національна судова палата відмовилася виплатити компенсацію невинному чоловікові, який провів 15 років у в'язниці за зґвалтування, яких не скоював. П'ятеро суддів Адміністративної палати, які винесли це рішення, не лише ігнорують рішення Верховного суду, який у 2023 році виправдав Ахмеда Томмухі за цими злочинами, але й зобов'язують його сплатити судові витрати. І все це без жодних наслідків для професійної кар'єри суддів Аудієнсії Барселони — Феліпе Солера, Жерара Томаса та Маргарити Роблес, нинішньої міністерки оборони, — які у 1992 році засудили Томмухі, маючи єдиним доказом вказівку на нього жертвами під час очної ставки.

Томмухі, муляр за професією, був заарештований у 1991 році та засуджений разом з Абдельрразаком Мунібом за кілька зґвалтувань, яких вони не скоювали. У 1997 році Верховний суд вже визнав невинність обох в одній зі справ, але вони залишалися у в'язниці, оскільки інші вироки не були переглянуті. Томмухі вийшов з в'язниці лише у 2006 році, а Муніб помер від інфаркту, перебуваючи у в'язниці Кан Бріанс. У 2023 році, після журналістського розслідування, яке виявило, що у другому судовому процесі суд не врахував наукові докази сперми, які виправдовували обвинуваченого, Верховний суд скасував другий вирок Томмухі.

Незважаючи на це, Національна судова палата вважає, що це не є «грубою чи очевидною судовою помилкою» і, отже, він не має права на компенсацію від держави. Важко зрозуміти, що може бути більш серйозним і очевидним, ніж ігнорування доказів, які підтверджують невинність громадянина, рішення, яке різні юристи без вагань вважають фактичним засудженням без доказів. І внаслідок цього невинна людина була позбавлена волі щонайменше на 15 років.

Рішення Адміністративної палати ще може бути оскаржене у Верховному суді. Справа Томмухі — це не лише особиста трагедія, а й попередження про те, як система може давати збої, і про необхідність посилення гарантій у моделі кримінального правосуддя, особливо щодо врахування наукових доказів та уникнення можливих расових упереджень.

Правосуддя — адміністрація в цілому — має нести відповідальність за свої помилки, як того вимагають від громадян, і виправляти власні помилки шляхом виплати грошової компенсації, яка б сприяла пом'якшенню, хоча б у найменшій мірі, величезної шкоди, завданої громадянину, який був несправедливо ув'язнений на багато років.