Варгас Льоса: шлях від Кастро до Тетчер

Декількома словами

Маріо Варгас Льоса, видатний перуанський письменник і Нобелівський лауреат, пройшов складний політичний шлях: від юнацького захоплення марксизмом та Кубинською революцією до зрілого, переконаного лібералізму, що сформувався під впливом розчарування в лівих ідеях та авторитаризмі.

Його політична еволюція тісно переплетена з літературною діяльністю та особистими стосунками, зокрема з Габріелем Гарсія Маркесом. Кульмінацією його політичної активності стала невдала спроба балотуватися на пост президента Перу в 1990 році, що продемонструвало його бажання втілити свої ідеали не лише на папері, а й у реальному житті.


Варгас Льоса: шлях від Кастро до Тетчер

Його відмовляли, пророкували провал, та марно. Маріо Варгас Льоса ринувся у 1990 році в президентську гонку Перу з тією ж нестримною силою, з якою все життя сідав за друкарську машинку – наче від цього залежало саме існування. Пристрасний і водночас раціональний, як і його книги, він зазнав поразки від інженера-агронома Альберто Фухіморі, що згодом перетворився на диктатора. Письменник клявся: політика для нього – питання моралі. Дружина, Патрісія Льоса, не заперечувала, та запевняла: рішучим стало інше – жага пережити щось захопливе. «Написати, – пояснювала вона, – у реальному житті Великий Роман». Варгас Льоса, що відійшов у вічність цієї неділі в Лімі у віці 89 років, був не лише ерудитом, а й Ясоном, що веде свій «Арго» на пошуки золотого руна.

Вплив Сартра зробив його відданим письменником з ранніх літ. Студентом Університету Сан-Маркос він вступив до комуністичного осередку «Кауїде» (на честь інкського полководця), вірячи в соціалізм як шлях до чистоти «нової людини». Захоплювався Кубинською революцією, боготворив Фіделя Кастро, якого п'ять разів відвідував у Гавані. Якось, разом з іншими латиноамериканськими інтелектуалами, годинами слухав Фіделя в замкненій кімнаті. Вийшов приголомшений, але з палаючим серцем. З часом він порвав з лівицею, яка назавжди асоціюватиметься в нього з авторитаризмом та бідністю, і пристав до лібералізму. Шлях від Кастро до Маргарет Тетчер проліг через вивчення Гаєка та Ревеля. «Якщо Маріо бачить гелікоптер, – розповідав хтось із родичів за вечерею, – він пояснить, як лібералізм дозволив зібрати його з деталей, вироблених у різних країнах. Лібералізм полонив його думки».

Та спершу було глибоке вивчення марксизму. Сумніви закралися, коли він відчув, що ці читання – «промивання мізків», яке починає його душити (про це він згодом напише в «Рибі у воді»). Його шлях до різних ідеологій був почасти інтуїтивним, та передусім – результатом вивчення й аналізу. Адже все життя, перш ніж стати письменником, він був читачем – паном, що сидить на сонці, в кріслі, з книгою. У 58-му він поїхав до Мадрида за стипендією Хав'єра Прадо в Університеті Комплутенсе і там остаточно порвав із «Кауїде». Це не завадило йому із захватом дивитися по телевізору, як 8 січня 1959 року бородані входять у Гавану. Варгас Льоса почав друкуватися в кубинському журналі «Casa de las Américas» під редакцією Айде Сантамарії.

Цей ідеалістичний, революційний запал зблизив його з Габріелем Гарсія Маркесом, старшим на десять років письменником, якого він зустрів у Каракасі, отримуючи премію Ромуло Гальєгоса. Варгас Льоса був зачарований полум'яною прозою колумбійця і присвятив йому дисертацію, що стала книгою «Історія одного богохульства» – найблискучіший аналіз творчості Гарсії Маркеса. Обидва згодом стануть Нобелівськими лауреатами: старший – у 1982-му, молодший – у 2010-му. Їхня дружба зміцнилася в Барселоні, де вони були сусідами. Гарсія Маркес став хрещеним батьком Гонсало, другого сина Варгаса Льоси. Та Фідель, серед іншого, розділив їх (аж до знаменитого удару перуанця колумбійцю в кінотеатрі Мехіко – події, яку Варгас Льоса просив біографів розслідувати після його смерті). Конкретно – через справу Еберто Падільї, кубинського поета, ув'язненого за критику кастризму. Група інтелектуалів, серед яких Варгас Льоса, Сьюзен Зонтаг, Октавіо Пас, Сартр, Кортасар і сам Гарсія Маркес, підписали маніфест проти репресій щодо Падільї. Ця справа змусила багатьох прихильників Кастро розчаруватися, зокрема й Варгаса Льосу. Та не Гарсію Маркеса, який, побачивши опублікований документ, заявив, що ніколи не давав згоди на включення свого імені, а його друг Плініо Апулейо Мендоса, зловживаючи дружбою, вирішив, що він підтримає справу, і підписався за нього.

Це було прощання молодого Варгаса Льоси з марксизмом і народження людини з зовсім іншими поглядами. Він недовго симпатизував християнській демократії – радше через захоплення Хосе Луїсом Бустаманте-і-Ріверо, аніж через щирі переконання. Цього юриста, гуманіста з Арекіпи, як і він сам, скинув генерал під час держперевороту, і Варгас Льоса мріяв про його повернення на президентську посаду.

Read in other languages

Про автора

Майстер художньої публіцистики та живої мови. Її тексти мають емоційний стиль, багаті метафорами та легко читаються.