Вірменія та Азербайджан завершили переговори щодо мирного договору, який має покласти край більш ніж тридцятирічному конфлікту. Це дозволить двом країнам встановити дипломатичні відносини та відкрити кордони, закриті з моменту здобуття незалежності від Радянського Союзу. «Ми раді повідомити про завершення переговорів щодо тексту проекту Угоди про мир та встановлення міждержавних відносин між Азербайджаном та Вірменією», – йдеться у заяві Міністерства закордонних справ Азербайджану, яку невдовзі підтвердила вірменська сторона.

Обидві колишні радянські республіки вели боротьбу за регіон Нагірного Карабаху — анклав з переважно вірменським населенням на території Азербайджану — у двох відкритих війнах між 1991 і 1994 роками та у 2020 році, а також у численних сутичках вздовж їхнього спільного кордону. Цей конфлікт забрав життя понад 40 000 людей. Протягом усіх цих десятиліть випробовувалися різні ініціативи для підписання остаточного миру, але жодна з них не мала успіху.

У 2023 році Баку розпочав свій останній наступ на Нагірний Карабах, що спричинило вихід понад 100 000 вірменських жителів. Після цього уряд Вірменії, який перебував у явно невигідному військовому становищі порівняно з Азербайджаном, запропонував мирні переговори, які зараз завершуються.

Текст угоди поки що невідомий, як і дата її підписання, але в азербайджанській заяві підкреслюється, що Вірменія повинна «внести зміни до своєї Конституції, щоб усунути будь-які територіальні претензії» до Азербайджану. Насправді Основний закон Вірменії не містить жодної статті про Карабах, але в його преамбулі згадуються «національні прагнення, закріплені в Декларації незалежності», яка посилається на включення цього регіону до складу Вірменії.

З минулої осені прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян говорить про необхідність нової Конституції для своєї країни, і цього тижня він визнав, що новий текст матиме «велике регіональне значення». Опозиція вже оголосила, що не братиме участі в процесі розробки нової Конституції, і звинувачує нинішній уряд у капітуляції перед вимогами Азербайджану. Однак Пашинян стверджує, що «немає нічого непатріотичного» в «бажанні жити», і стверджує, що єдиний спосіб гарантувати суверенітет і територіальну цілісність Вірменії – це остаточна мирна угода з Азербайджаном.

Ще один аспект, який, за словами глави азербайджанської дипломатії Джейхуна Байрамова, включає угода, – це розпуск «застарілих і нефункціональних структур», таких як Мінська група, співголовами якої є Росія, США та Франція, створена Організацією з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) у 1992 році для спроби врегулювання карабахського конфлікту, яка так і не досягла значного прогресу.

За день до оприлюднення угоди міністр закордонних справ Вірменії Арарат Мірзоян зазначив, що двома темами, які обговорювалися, були відмова обох країн від позовів один проти одного в міжнародних судах і «виключення сил третіх країн» на спільному кордоні. Останнє означало б виведення місії спостереження Європейського Союзу, розгорнутої на вірменській стороні кордону, яку різко критикує Баку.

Дипломатичне джерело повідомило, що угода включає «великі поступки з боку Вірменії», але також і те, що вона не включає вимогу Азербайджану щодо коридору через південь Вірменії для зв'язку Азербайджану з його ексклавом Нахічевань.

Одним із найбільш болючих аспектів відносин між двома країнами є те, що Азербайджан утримує щонайменше 23 вірмен, у тому числі вісім високопосадовців та військових з Карабаху. Один із них, колишній прем’єр-міністр Рубен Варданян, провів 23-денне голодування (яке закінчилося цієї середи), щоб висловити протест проти, як він вважає, фіктивного судового процесу. У резолюції, ухваленій переважною більшістю, Європейський парламент у четвер закликав Азербайджан звільнити вірменських в'язнів і припинити судові процеси, які він порівняв із судовими процесами сталінської епохи.