Плани щодо посилення оборони Європи

Плани щодо посилення оборони Європи, так зване «переозброєння», демонструють слабку європейську складову та надмірний акцент на національних інтересах. Найамбітнішим є проєкт Регламенту № 122, спрямований на забезпечення безпеки Європи (SAFE), запропонований Єврокомісією та схвалений Європейською Радою. Це пакет на 150 мільярдів євро, що фінансуватиметься Єврокомісією за рахунок позики, гарантованої спільним бюджетом. Кошти будуть розподілятися між країнами-членами за їхніми заявками. Схоже на фонд Next Generation, але без попереднього розподілу.

Пропозиція має привабливий вигляд. Вона передбачає спільні закупівлі озброєнь та підвищення ефективності власного виробництва шляхом координації. Як саме? Шляхом заохочення співпраці між 27 країнами та порівняльного аналізу для вибору найкращих рішень. Також визначено чіткі пріоритети, з акцентом на технології: ракети, дрони, протиповітряна оборона, кібербезпека, штучний інтелект, радіоелектронна боротьба...

Слабкою ланкою є управління цим планом, зосереджене на Єврокомісії, яка затверджуватиме національні проєкти. Але у такій делікатній сфері, де Брюсселю бракує досвіду, потрібне значне технічне підсилення, принаймні консультації щодо структури командування або схеми військового штабу.

Проблема SAFE не в його міцності, а в порівняно невеликому розмірі. Він становить лише п’яту частину з 800 мільярдів євро безпекових інвестицій, які, на думку Брюсселя, необхідні. Левова частка, 650 мільярдів, фінансуватиметься за рахунок державних витрат у міжурядовому форматі, що полегшується частковим призупиненням Пакту стабільності (політика жорсткої економії в рамках співтовариства).

Недостатній європейський підхід відчувається і в новому «Білому документі» про майбутнє європейської оборони. Він містить розумні аналізи та пропозиції: заповнення прогалин у постачанні, пріоритет закупівлі безпечних європейських товарів над третіми країнами, перелік пріоритетів, деякі механізми координації... Але також є сильний акцент на пріоритеті урядового лідерства над спільним європейським підходом. Національне переважає над спільним.

Потрійна проблема цих витрат полягає в їхній дублюваності (коли всі виробляють одне й те саме, але ніхто не робить нове, необхідне), у взаємодії (та сама проблема, але у великих масштабах, як з різними зарядними пристроями для мобільних телефонів або електричними розетками) та у відсутності інтеграції в єдину однорідну схему військової сили.