Імідж Європейського Союзу

Імідж Європейського Союзу серед європейців покращився на тлі торгової війни, розв'язаної президентом Трампом. Не тому, що вони задоволені відповіддю, яку дає Комісія та її президентка Урсула фон дер Ляєн, а тому, що, згідно з зимовим Євробарометром 2025, 74% вважають, що їхня країна отримує вигоду від членства в ЄС, що є найвищим рівнем з 1983 року. Європейці кажуть, що вони хочуть сильну, єдину Європу, яка не відступатиме перед викликами чи загрозами будь-якого роду. Зміна думки помітна навіть у традиційно песимістичних країнах, таких як Чехія, Греція чи Франція. І це так само, і особливо, серед молоді. Хоч дедалі більше молодих людей тяжіє до крайніх правих, більшість має дедалі кращий імідж Європи і вважає, що вона повинна бути єдиною, щоб краще захищати своїх громадян від глобальних криз і загроз їхній безпеці.

Проблема не в тому, що європейці не підтримують Союз, а в тому, що вони чекають більш рішучої відповіді, ніж та, яку зараз дають фон дер Ляєн або інші члени Комісії. Слабкість президентки, нездатної дати сильну, без вагань відповідь на торгові загрози Сполучених Штатів і на брутальні заяви Трампа («вони прийдуть цілувати мене в дупу»), викликає розгубленість серед багатьох європейців, які не розуміють, чому беззастережно приймається те, що Сполучені Штати можуть порушувати всі міжнародні правила і в односторонньому порядку змінювати тарифи, не тільки без будь-яких попередніх переговорів в рамках багатосторонніх органів, створених для таких обставин, але навіть без жодного обґрунтованого пояснення.

Якщо слабкість послання фон дер Ляєн вражає, то мовчання віце-президентки Терези Рібери, відповідальної за зелену політику та важливий портфель конкуренції в рамках Комісії, також. Це правда, що Рібера майже завжди в Іспанії дотримувалася дуже технічного профілю, з дуже нечисленними політичними виступами, але її мовчання в її новій ролі в Брюсселі ще більш незрозуміле, тому що багато з того, що відбувається, стосується її компетенції. Якщо передбачається відкласти пропозицію Європейського закону про клімат або розмити цілі щодо скорочення викидів (90% до 2040 року), щоб впоратися з кризою, саме вона повинна підвищити голос і виступити. Також до її компетенції входить контроль за тим, щоб великі американські технологічні компанії дотримувалися цифрових правил Союзу, незалежно від того, чи погрожує Трамп усіма пекельними муками. Рібера обіймає важливу посаду в Комісії і повинна бути готова до більшої політичної ролі в цій війні.

Той, хто вимагає більшої ролі в ЄС, - це прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес, з його поїздкою в Китай і його заявами на користь більшого відкриття європейського ринку для китайських товарів (привернула увагу його позиція щодо електромобілів, наприклад). Нелегко розібратися, як Німеччина чи Франція сприйняли цю поїздку. Хоча в Німеччині новий канцлер Фрідріх Мерц ще не вступив на посаду, очевидно, що і Урсула фон дер Ляєн, і Педро Санчес підтримують контакти з німецьким політиком. Мерца чекають як манни небесної в секторах Комісії, які не зовсім розуміють пасивну позицію фон дер Ляєн і вважають, що новий канцлер міг би додати більше енергії своїй співвітчизниці.

Більш незрозумілим з точки зору зовнішньої політики виглядає сенс поїздки міністра економіки Іспанії Карлоса Куерпо до Вашингтона для зустрічі з американським колегою. З точки зору внутрішньої політики, однак, поїздка є цінною, оскільки ставить Куерпо як іспанського співрозмовника для всього досьє щодо тарифів і, безумовно, робить його політичною фігурою першого плану з варіантами першої віце-президентської посади в будь-якій можливій урядовій реорганізації. Головну роль у кризі, безсумнівно, відіграє сам президент Санчес, дуже активний на міжнародній арені, але безсумнівно, що Карлос Куерпо відіграватиме більш важливу роль, ніж ту, яку він досі відігравав, так само, як і політичний досвід міністра Луїса Планаса, який дивно супроводжував президента в поїздці до В'єтнаму та Китаю, і який, крім того, є суперекспертом з європейських питань, набирає сили.